Морфологічні зміни в хребтових рухових сегментах поперекового відділу хребта кролів після їх стабілізації ригідними імплантатами

Abstract

Rigid implants for spinal fusion are widely used in the clinical practice. However, there are only a few studies that have examined at the tissue level reorganization of structures of the spinal unit in a fusion. Objective: to study the structural organization of the intervertebral discs, vertebrae and facet joints of the lum­bar spine rabbits simulated osteochondrosis after rigid fixation. Methods: osteochondrosis modeled by nucleotomy intervertebral disc LV–LVIin rabbits using the decompressor, which was in­troduced via posterolateral approach to the nucleus pulposus zone under CT control. After 6 months 5 animals underwent the stabilization of the LIV–LVIspinal unit using rigid implants. 3 months after spinal unit stabilization spinal unit rabbits were sacrificed, lumbar spine was examined histologically. Results: stabilization of the lumbar spine at the level of LIV–LVIrigid seg­ments of the fixing device in rabbits with degeneration of the in­tervertebral disc has promoted its fibrotization that is considered as the positive impact of this type of fixing. Moderate de­generation of the intervertebral disc found cranial and more pronounced cranial from fixation zone. In the control group of animals recorded progression of dystrophic and destructive changes in the tissues of the disc. With rigid fixation in the bone tissue of the vertebral bodies are expressed osteoporotic chang­es in comparison to control animals that is caused by a decrease in the load on the vertebral segment. Also revealed the progres­sion of osteoarthritis in the facet joints at the nucleotomy level in animals.

Ригидные имплантаты для спондилодеза широко используют в клинической практике. Однако имеются лишь единичные исследования, в которых на тканевом уровне рассмотрена перестройка структур позвоночного двигательного сегмента (ПДС) в условиях спондилодеза. Цель: изучить структурную организацию межпозвонковых дисков, тел позвонков и дугоотростчатых суставов поясничного отдела позвоночника кроликов с моделированным остеохондрозом после ригидной фиксации. Методы: остеохондроз моделировали путем нуклеотомии межпозвонкового диска LV–LVI кроликов с помощью декомпрессора, который вводили заднебоковым доступом в зону пульпозного ядра под контролем компьютерной томографии. Через 6 мес. у 5 животных выполнили стабилизацию ПДС LIV– LVI с по­мощью ригидных имплантатов. Через 3 мес. после стабилизации ПДС кроликов выводили из эксперимента, выделяли поясничный отдел позвоночника и исследовали гистологически. Результаты: стабилизация поясничного отдела позвоночника на уровне LIV–LVI сегментов ригидным фиксирующим устройством у кроликов с дегенерацией межпозвонкового диска способствовала его фибротизации, что рассмотрено как положительное влияние данного вида фиксации. Умеренная дегенерация межпозвонкового диска отмечена на краниальном, а более выраженная — на каудальном уровне. У животных контрольной группы зафиксировано прогрессирование дистрофических и деструктивных изменений в тканях диска. При ригидной фиксации в костной ткани тел позвонков выражены остеопоротические изменения по сравнению с контрольными животными, что обусловлено снижением нагрузки на позвоночные двигательные сегменты. Также выявлено прогрессирование остеоартроза дугоотростчатых суставов на уровне нуклеотомии у животных.

Ригідні імплантати для спондилодезу широко використовують у клінічній практиці. Проте відомі лише окремі дослідження, в яких на тканинному рівні розглянуто перебудову структур хребтового рухового сегмента (ХРС) в умовах спондилодезу. Мета: вивчити структурну організацію міжхребцевих дисків, тіл хребців і дуговідросткових суглобів поперекового відділу хребта кролів із модельованим остеохондрозом після ригідної фіксації. Методи: остеохондроз моделювали шляхом нуклеотомії міжхребцевого диска LV–LVI кролів за допомогою декомпресора, який вводили задньобоковомим доступом у зону драглистого ядра під контролем комп’ютерної томографії. Через 6 міс. у 5 тварин виконали стабілізацію ХРС LIV–LVI за допомогою ригідних імплантатів. Через 3 міс. після стабілізації ХРС кролів виводили з експерименту, виділяли поперековий відділ хребта і досліджували гістологічно. Результати: стабілізація поперекового відділу хребта на рівні LIV–LVI сегментів ригідним фіксувальним пристроєм у кролів із дегенерацією міжхребцевого диска сприяла його фібротизації, що розглянуто як позитивний вплив указаного виду фіксації. Помірна дегенерація міжхребцевого диска відзначена на краніальному, а більш виражена — на каудальному рівні. У тварин контрольної групи зафіксовано прогресування дистрофічних і деструктивних змін у тканинах диска. За умов ригідної фіксації в кістковій тканині тіл хребців виражені остеопоротичні зміни порівняно з контрольними тваринами, що обумовлено зниженням навантаження на хребтові рухові сегменти. Також виявлено прогресування остеоартрозу дуговідросткових суглобів на рівні нуклеотомії у тварин.