До питання про гіпердіагностику вертеброгенних синдромів

Abstract

The spine occupies a special place in the complex anatomical structure of the human body and is, on the one hand, the centerof statics and movement, and on the other, a protective frame for the nerve roots and spinal cord. Wide connections betweenthe structures of the spinal canal and other organs determine their participation in the formation of many different syndromes.It can be confidently stated that the aphorism «all diseases are caused by the nerves» gave way to the thesis «all diseases arecaused by the spine». However, it is important to clearly differentiate vertebrogenically caused syndromes from somato-neurological manifestations of various diseases. Objective. To draw the attention of the general medical community to the problem of overdiagnosis of vertebrobogenic syndromes. Methods. Relevant literature in specialized sources for the last 10 years and own 25-year experience at the Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology National Academy of Medical Sciencesof Ukraine. Results. Own experience and published information indicate the polymorphism of complaints with which patientsturn to a vertebrologist. Syndromes associated with changes in the cervical, thoracic and lumbar regions of the spine areconsidered. The attention is focused on their anatomical features. The necessary studies are indicated for the differentialdiagnosis of the vertebrogenic origin of clinical manifestations from other diseases depending on the level of the spine. Conclusions. The diagnosis of vertebrogenic disorders should not be confused with diseases that are not directly related to the spine or to the locomotor system in general. This attitude can deprive the doctor of the opportunity to diagnose the existing «nonvertebrogenic disease». Only a complex and thorough analysis of clinical and paraclinical data, coordinated work of doctors of all specialties make it possible to establish an accurate diagnosis, which will provide pathogenetically conditioned treatment.

Хребет посідає особливе місце в складній анатомічній конструкції людського організму та є, з одного боку, центромстатики та руху, із іншого — захисним каркасом для нервових корінців і спинного мозку. Широкі зв’язки структурхребтового каналу з іншими органами обумовлюють їхню участь у формуванні безлічі різних синдромів. Можна впевнено констатувати, що афоризм «усі хвороби — від нервів» поступився першістю тезі «всі хвороби — від хребта».Проте важливо чітко диференціювати вертеброгенно обумовлені синдроми від сомато-неврологічних проявів різноманітних захворювань. Мета. Звернути увагу широкого лікарського загалу на проблему гіпердіагностики вертеброгенно обумовлених синдромів. Методи. Проаналізовано релевантну літературу в спеціалізованих джерелах заостанні 10 років і власний 25-річний досвід у ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України». Результати.Власний досвід та опублікована інформація вказують на поліморфізм скарг, з якими пацієнти звертаються довертебролога. Розглянуто синдроми, асоційовані зі змінами у шийному, грудному та поперековому відділах хребта.Акцентовано увагу на їхніх анатомічних особливостях. Указано на необхідні дослідження для диференційної діагностикивертеброгенного походження клінічних проявів від інших захворювань залежно від рівня хребта. Висновки.Не слід плутати діагноз вертеброгенні порушення та захворювання, які не мають прямого відношення ані до хребта,ані взагалі до опорно-рухової системи. Таке ставлення може позбавити лікаря можливості діагностувати наявне«невертеброгенне захворювання». Лише комплексний і ретельний аналіз клінічних і параклінічних даних, злагодженай узгоджена робота лікарів усіх спеціальностей дають змогу встановити точний діагноз, який забезпечить патогенетично обумовлене лікування.