Ускладнення під час використання різних типів інтрамедулярного телескопічного фіксатора для дітей із недосконалим остеогенезом

Abstract

Treatment of patients with osteogenesis imperfecta (OI) is a com­plex problem in orthopedics. The most effective method of surgi­cal correction of long bone deformities in OI is the use of Fassi­er-Duval rod. However, a significant number (35 %) of its as­sociated complications (instability, migration and lock eruption, no extension during bone growth, bone deformity and fractures in terms of loading, bone fractures) leads to development of the new approaches. In Sytenko Institute of Spine and Joint Pathol­ogy designed intramedullary telescopic fiction device (ITF), which combines the principles of rotational and axial stability. Objective:to analyze the complications of treatment in OI chil­dren after fixation of long bones by means of rotary ITF stability and without it. Methods: we performed 28 surgeries in 9 patients with combined deformations of the bones of the lower limbs, us­ing ITF (5 rotary unstable, made of stainless steel and 23 rotary-stable — rods in 2 cases made of stainless steel, 21 — with tita­nium alloy). Results: after the use of rotary unstable ITF, eternal immobilization was longer for 10– 14 days, and recovery time range of motion in adjacent joints were longer by 7 days on av­erage compared with the group of patients who used stable rota­ry ITF. There was the following symptoms: violation of blocking wires, deformation and limb segment with ITF migration, ab­sence of ITF lengthening, limb fracture with ITF. Complications from the use of rotary unstable ITF was 60 %, and after rotary-stable — 17.4 %. Conclusions:the use of rotary stable ITF cor­recting deformities of long bones of the extremities in patients with OI is more efficient and leads to less (17.4 %) complica­tions.

Лечение пациентов с несовершенным остеогенезом (НО) остается сложной проблемой ортопедии. Одним из самых эффективных хирургических методов коррекции деформаций длинных костей конечностей при НО является применение стержня Fassier-Duval. Однако значительное количество (35 %) связанных с ним осложнений (нестабильность, миграция и прорезывание фиксатора, отсутствие его удлинения при росте кости, деформация и переломы стержня в условиях нагрузки конечности, переломы костей) обуславливает поиск совершенных подходов. В ГУ «ИПХС им. проф. М. И. Ситенко НАМН Украины» разработан интрамедуллярный телескопический фиксатор (ИТФ), который сочетает принципы ротационной и осевой стабильности. Цель: проанализировать осложнения лечения детей с НО после фиксации длинных костей конечностей с помощью ИТФ с ротационной стабильностью и без нее. Методы: проведено 28 хирургических вмешательств у 9 пациентов с комбинированными деформациями костей нижних конечностей с использованием ИТФ (5 ротационно-нестабильных, изготовленных из нержавеющей стали и 23 ротационно-стабильных — стержни в 2 случаях выполнены из нержавеющей стали, в 21 — из титанового сплава).Результаты: после применения ротационно-нестабильного ИТФ внешняя иммобилизация была длиннее на 10–14 дней, а срок восстановления объема движений в смежных суставах большим в среднем на 7 дней по сравнению с группой пациентов, у которых применены ротационно-стабильные ИТФ. Наблюдали следующие осложнения: нарушения блокирующей спицы, деформацию ИТФ и сегмента конечности с миграцией ИТФ, отсутствие удлинения ИТФ, перелом сегмента конечности при наличии ИТФ. Осложнения после применения ротационно-нестабильных ИТФ составили 60 %, а после ротационно-стабильных — 17,4 %. Выводы: использование ротационно-стабильного ИТФ для коррекции деформаций длинных костей конечностей у пациентов с НО более эффективно и приводит к меньшему количеству (17,4 %) осложнений.

Лікування пацієнтів із недосконалим остеогенезом (НО) залишається складною проблемою ортопедії. Одним із найефективніших хірургічних методів корекції деформацій довгих кісток кінцівок у разі НО є застосування стрижня Fassier-Duval. Проте значна кількість (35 %) пов’язаних із ним ускладнень (нестабільність, міграція та прорізування фіксатора, відсутність його подовження під час росту кістки, деформація та переломи стрижня за умов навантаження кінцівки, переломи кісток) зумовлює пошук досконаліших підходів. У ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» розроблено інтрамедулярний телескопічний фіксатор (ІТФ), який поєднує принципи ротаційної та осьової стабільності. Мета: проаналізувати ускладнення лікування дітей із НО після фіксації довгих кісток кінцівок за допомогою ІТФ із ротаційною стабільністю та без неї. Методи: проведено 28 хірургічних втручань у 9 пацієнтів із комбінованими деформаціями кісток нижніх кінцівок із використанням ІТФ (5 ротаційно-нестабільних, виготовлених із іржостійкої сталі, та 23 ротаційно-стабільних — стрижні у 2 випадках виконані з іржостійкої сталі, у 21 — із титанового сплаву). Результати: після застосування ротаційно-нестабільного ІТФ зовнішня іммобілізація була тривалішою на 10–14 днів, а термін відновлення обсягу рухів у суміжних суглобах більшим у середньому на 7 днів порівняно з групою пацієнтів, в яких застосовано ротаційно-стабільний ІТФ. Спостерігали такі ускладнення: порушення блокувальної спиці, деформацію ІТФ та сегмента кінцівки з міграцією ІТФ, відсутність подовження ІТФ, перелом сегмента кінцівки за наявності ІТФ. Ускладнення після застосування ротаційно-нестабільних ІТФ становили 60 %, а ротаційно-стабільних — 17,4 %. Висновки: використання ротаційно-стабільного ІТФ для корекції деформацій довгих кісток кінцівок у пацієнтів із НО є ефективнішим та призводить до меншої кількості (17,4 %) ускладнень.