Оцінювання ефективності кінематичного та механічного вирівнювання під час первинного ендопротезування колінного суглоба в ранньому післяопераційному періоді

Abstract

Mechanical alignment is widely accepted as a standard technique for total knee arthroplasty (TKA). However, approximately 20 % of patients remain dissatisfied with the outcomes. Recent studies suggest that an alternative method, known as kinematic alignment, could potentially improve functional outcomes and provide more rapid pain relief during the early postoperative period. Objective. To compare early postoperative clinical and functional outcomes of primary total knee arthroplasty performed using either kinematic or mechanical alignment. Methods. We prospectively analyzed the outcomes of 100 patients undergoing primary TKA, with 50 patients receiving mechanical alignment and 50 receiving kinematic alignment. Clinical assessments included pain measurement using the VAS, functional evaluation using the WOMAC, and knee range of motion (ROM). Assessments were conducted preoperatively, at 14 days, and 1.5 months postoperatively. Results. Analysis of key surgical parameters — including operation duration, intraoperative blood loss, and length of hospital stay — revealed no significant differences between the two groups. However, the requirement for additional ligament releases was significantly higher in the mechanical alignment group. According to WOMAC scores, the kinematic alignment group showed consistently better outcomes at all follow-up stages. At postoperative day 14, the kinematic alignment group had significantly better VAS pain scores and greater knee ROM compared to the mechanical alignment group (p < 0.05). However, by 1.5 months after surgery, the differences between the two groups were no longer statistically significant (p > 0.05). Conclusions. Kinematic alignment leads to superior early pain relief and faster functional recovery in the initial postoperative period compared to mechanical alignment. Nevertheless, differences in pain and function between both groups diminish by 1.5 months after surgery. These findings suggest the need for further studies with a longer follow-up (at least one year) to evaluate long-term outcomes and potential complications.Ендопротезування колінного суглоба з використанням механічного вирівнювання є загальноприйнятим стандартом, проте близько 20 % пацієнтів залишаються незадоволеними отриманими результатами. Мета. Порівняти ранні післяопераційні клінічні та функціональні результати первинного ендопротезування колінного суглоба, виконаного кінематичним і механічним способами вирівнювання. Методи. Проспективно проаналізовано результати лікування 100 пацієнтів, яким здійснене ендопротезування за механічним (n = 50) та кінематичним (n = 50) вирівнюванням. Аналізували біль (VAS), суб’єктивне оцінювання функції (WOMAC) і амплітуду рухів (ROM) у колінному суглобі перед операцією, на 14-й день та через 1,5 місяці після оперативного втручання. Результати. Аналіз основних хірургічних параметрів, таких як час операції, обсяг інтраопераційної крововтрати й тривалість госпіталізації, не показав суттєвої різниці між групами. Водночас потреба у виконанні додаткових релізів зв’язкового апарата була істотно вищою в групі механічного вирівнювання. За опитувальником WOMAC, кінематичне вирівнювання мало перевагу на всіх етапах спостереження. На 14-ту добу після втручання група кінематичного вирівнювання продемонструвала кращі показники за VAS, інтенсивності амплітуди рухів у колінному суглобі, ніж група механічного (p < 0,05). Проте через 1,5 місяці після операції відмінності між групами за цими параметрами вже не були статистично значущими (p > 0,05). Висновки. Кінематичне вирівнювання сприяє більш вираженому зниженню болю та швидшому відновленню функції колінного суглоба в ранньому післяопераційному періоді. Проте через 1,5 місяці після операції показники функціонального стану та інтенсивності болю в обох групах вирівнюються. Це вказує на доцільність проведення додаткових досліджень із тривалішим спостереженням для визначення довгострокових результатів і потенційних ускладнень.