Кістково-пластичне лікування хворих на хронічний остеомієліт (експериментально-клінічне дослідження)

Abstract

Дисертаційна робота містить нове вирішення проблеми лікування хворих на хронічний остеомієліт шляхом використання розробленої та впровадженої автором системи остеопластики. В експерименті обгрунтована можливість клінічного використання матеріалу, виготовленого на основі природного гідроксиапатиту та біоскла, для заміщення кісткових дефектів. Запропоновані нові способи усунення кісткових дефектів та дефекту регенерату. Доведена необхідність використання сонографії для динамічного контролю процесу формування та перебудови кісткових регенератів після вільного кістковопластичного та білокального заміщення санованого остеомієлітичного осередку. Вперше виявлені закономірності клініко-лабораторних змін (імунологічних, мікробіологічних та біохімічних) показників після остеопластики у хворих на хронічний остеомієліт та визначені прогностичні критерії виникнення його рецидивів. Вперше розроблені бальна оцінка ступені важкості хворого на ХО, сучасний алгоритм диференційованого вибору оптимальної тактики кістковопластичного втручання та прогностична модель ефективності остеопластики. Піддані аналізу помилки та ускладнення, розроблені шляхи їх попередження та усунення. Проведений аналіз ближніх та віддалених результатів лікування хворих на хронічний остеомієліт свідчить про ефективність впровадженої системи остеопластики.