Особливості лікування вогнепальних поранень кисті в сучасних умовах

Abstract

The analysis of injuries as a result of military conflicts shows that gunshot wounds are 9–25 %.Objective: to find out the peculiarities of the gunshot wound treatment of the wrist at the stages of medical evacuation on the materials of the specialized center and to determine the most optimal options.Methods: results of the treatment of 238 victims are analyzed (average age 34.4 years) with wounds of the wrist and their consequences: fire-fighting — 135 (56.72 %), mines and explosives — 91 (38.24 %), explosives — 12 (5.04 %). Terms of hospitalization were 154 days after injury. Patients were divided into three groups: I —without complications (40.34 %); II — wound infection or tissue necrosis (32.77 %); III — consequences (26.89 %).Results: in the I group terms of treatment were (43.8 ± 1.16) days, in the II group — (64.4 ± 2.8) with the transfer to the next stages of rehabilitation. Treatment of the patients of the III group was conducted in prolonged terms with reconstructive surgeries.Conclusions: fire-fighting and mines and explosives wound (94.96 %) are pre­vailed in the structure of gunshot wounds. Timeliness, quality of primary surgical treatment of wounds, prevention of complications, planning and reconstructive surgeries on the wrist play a very important role in achievement of positive results. Inappropriate execution of the primary surgical treatment leads to an increase in the timing of treatment, appearance of additional anatomical and functional disorders and further reconstructive surgeries. Patients with isolated injuries after primary medical care of 0–II levels should be transferred to the stages of medical evacuation for the specialized care (III–IV level). In cases of complex injuries, in those who have pathological condition, emergency treatment in other medical establishments is in priority. Medical care by wrist surgeons on the place is relevant.

Анализ травмы в результате военных конфликтов свидетельствует, что огнестрельные ранения кисти составляют 9–25 %.Цель: выявить особенности лечения пациентов с огнестрельными ранениями кисти на этапах медицинской эвакуации по материалам специализированного центра и определить оптимальные варианты.Методы: проанализированы результаты лечения 238 пострадавших (средний возраст 34,4 года) с ранениями кисти и их последствиями: огнестрельными — 135 (56,72 %), минно-взрывными — 91 (38,24 %), взрывными — 12 (5,04 %). Сроки госпитализации составили до 154 суток с момента травмы. Выделены три группы пациентов: I — свежие и несвежие огнестрельные ранения кисти без признаков осложнений (40,34 %); II — осложненные развитием раневой инфекции или некрозом тканей (32,77 %), III — последствия (26,89 %).Результаты: в I группе сроки лечения составили (43,8 ± 1,16) суток; во II — (64,4 ± 2,8) с переводом на следующие этапы реабилитации. Лечение пациентов III группы проводили в пролонгированные сроки с выполнением реконструктивно-восстановительных вмешательств.Выводы: в структуре огнестрельных ранений кисти преобладают огнестрельные и минно-взрывные (94,96 %). Своевременность, качество первичной хирургической обработки (ПХО) раны, профилактика осложнений, планирование и обеспечение реконструкции кисти играют первостепенную роль в достижении положительных результатов лечения. Несоответствующее выполнение ПХО приводит к увеличению сроков лечения, возникновению дополнительных анатомо-функциональных расстройств и, как следствие, проведению реконструктивно-восстановительных вмешательств. Раненые с изолированными повреждениями после оказания медицинской помощи в объеме 0–II уровней должны быть переведены на этапы медицинской эвакуации для получения специализированной помощи (III–IV уровня). В случаях сочетанных травм, при наличии у пострадавших патологических состояний, неотложное лечение которых в других медицинских учреждениях является приоритетным, актуальным является выезд бригад хирургов кисти для оказания помощи на местах.

Аналіз травм унаслідок військових конфліктів свідчить, що вогнепальні поранення кисті становлять 9–25 %.Мета: виявити особливості лікування пацієнтів із вогнепальними пора­неннями кисті на етапах медичної евакуації за матеріалами спеціалізованого центра та визначити найоптимальніші варіанти.Методи: проаналізовано результати лікування 238 постраждалих (середній вік 34,4 року) із пораненнями кисті та їхніми наслідками: вогнепальними — 135 (56,72 %), мінно-вибуховими — 91 (38,24 %), вибуховими — 12 (5,04 %). Терміни госпіталізації становили до 154 діб із моменту травми. Виділено три групи пацієнтів: І — свіжі та несвіжі вогнепальні поранення кисті без ознак ускладнень (40,34 %); ІІ — ускладнені розвитком ранової інфекції або некрозом тканин (32,77 %), ІІІ — наслідки (26,89 %).Результати: у I групі терміни лікування дорівнювали (43,8 ± 1,16) доби; у II — (64,4 ± 2,8) із переведенням на наступні етапи реабілітації. Лікування пацієнтів III групи проводили в пролонговані строки з виконанням реконструктивно-відновних втручань.Висновки: у структурі вогнепальних поранень кисті переважають вогнепальні та мінно-вибухові (94,96 %). Своєчасність, якість первинного хірургічного оброблення (ПХО) рани, профілактика ускладнень, планування та забезпечення реконструкції кисті відіграють першочергову роль у досягненні позитивних результатів лікування. Невідповідне виконання ПХО призводить до збільшення термінів лікування, виникнення додаткових анатомо-функціональних розладів і, як наслідок, проведення реконструктивно-відновних втручань. Поранені з ізольованими ушкодженнями після надання медичної допомоги в обсязі 0–II рівнів мають бути переведені на етапи медичної евакуації для отримання спеціалізованої допомоги (III–IV рівні). У випадках поєднаних травм, за наявності в постраждалих патологічних станів, невідкладне лікування яких в інших медичних закладах є пріоритетним, актуальним є виїзд бригад хірургів кисті для надання допомоги на місцях.