Клінічне спостереження використання кісткового цементу на основі трикальційфосфату, посиленого голчастими кристалами гідроксилапатиту

Abstract

The study and implementation of biomaterials for reconstructive orthopedic interventions remain a key focus of modern biomaterials science. Calcium phosphate ceramics are notable for their high biocompatibility, osteoconductive properties, and biodegradability. Developing materials capable of adapting to the shape of bone defects is particularly relevant. Objective. To evaluate the effectiveness of a metastable tricalcium phosphate cement reinforced with needle-shaped hydroxyapatite crystals for filling cavity defects in the acetabulum during total hip arthroplasty. Methods. A clinical case of a 52-year-old patient with stage IV coxarthrosis and acetabular cystic defects is presented. Following marginal cyst resection, the cement was applied to the cavity prior to implantation of an uncemented acetabular cup. Postoperative follow-up was performed on days 7 and 30 using radiography and multislice CT. Results. The postoperative course was uneventful. On day 7, the cavity was fully filled with cement; by day 30, multiple bone trabeculae had formed within the material, with density similar to native bone. Prosthesis fixation remained stable, without cement migration or aseptic demarcation. Conclusions. The use of calcium phosphate cement with a paste-like consistency reinforced with needleshaped hydroxyapatite crystals allows complete defect filling, promotes bone-cement complex formation, and provides stable prosthesis fixation in the early postoperative period. Further studies with longer follow-up are required to assess long-term outcomes and material resorption.

Дослідження біоматеріалів для реконструктивно-відновних втручань в ортопедії залишається актуальним напрямом сучасного біоматеріалознавства. Особливу увагу привертають кальцій-фосфатні кераміки, які мають високу біосумісність, остеокондуктивні властивості та здатність до біодеградації. Актуальною є розробка матеріалів, здатних адаптуватися до форми порожнинних дефектів кісток. Мета. Оцінити ефективність метастабільного цементу на основі трикальційфосфату, посиленого голчастими кристалами гідроксилапатиту, для заповнення порожнинних дефектів кульшової западини під час тотального ендопротезування. Методи. Наведено клінічний приклад 52-річного пацієнта з коксартрозом IV ст. і кістами, локалізованими в кульшовій западині. Після пристінкової резекції кіст цемент пломбували в порожнину перед установкою безцементної чашки ендопротеза. Динамічне спостереження проводили на 7-му та 30-ту добу післяопераційного періоду зі застосуванням рентгенографії та МСКТ. Результати. Післяопераційний період проходив без ускладнень. На 7-му добу порожнина була заповнена цементом, на 30-ту добу візуалізували численні кісткові балки, що проростали в матеріал, із щільністю, подібною до кісткової тканини. Фіксація ендопротеза залишалася стабільною, ознак міграції цементу чи асептичного розмежування не зафіксовано. Висновки. Використання кальцій-фосфатного цементу з пастоподібною консистенцією та голчастими кристалами гідроксилапатиту забезпечує повноцінне заповнення дефекту, сприяє формуванню кістково-цементного комплексу та створює умови для стабільної фіксації компонентів ендопротеза в ранньому післяопераційному періоді. Подальші дослідження з тривалішим спостереженням дозволять оцінити віддалені результати та резорбцію матеріалу.