Оптимізація тактики лікування пацієнтів із поєднаними нестабільними ушкодженнями таза та довгих кісток нижніх кінцівок

Abstract

Treatment of polytrauma patients with multiple fractures in general and «pelvis + lower extremities» in particular is a complex, topical and debatable problem today. Combined injury of the pelvis and TBI is observed in 16.9–58.7 % of cases, pelvis and lower limbs — in 49.2 %, pelvis and upper limbs — in 32.2 %, pelvis and chest organs — in 21.2–45.7 %, pelvis and bdominal organs — in 31.5–43.9 %, pelvis and spine — in 9 %. Objective. To improve treatment outcomes in patients with combined pelvic and lower extremity injuries by optimizing treatment tactics. Methods. The clinical study is based on the examination and treatment of 38 patients with combined injuries of the pelvis and lower extremities between 2014 and 2023. The average age of the patients was (41.4 ± 16.3) years. Typing of fractures of the pelvis and long bones of the lower extremity was carried out according to the AO classification, and the condition of patients was assessed according to the TS scale. Results. Guided by the provisions of the "damage control" concept, the nature of surgical interventions for victims with multiple and combined pelvic injuries can be presented in the following sequence: stabilizing, restorative, reconstructive, or reconstructive-restorative. Stabilizing surgical interventions are part of the resuscitation complex, the purpose of which is to preserve life by reducing pain reactions and blood loss. Conclusions. Unstable combined pelvic ring injuries require initial multidisciplinary treatment aimed at stopping or limiting life-threatening bleeding. The use of compressive devices (pelvic belt, Seattle technique) is a mandatory component of staged treatment. Individual treatment tactics and their extent depend on the overall condition of the patient, however, the basic principle of the first stage is to ensure the stability of the pelvis: in type B damage, of the anterior semi-ring, in type C damage, of both semi-rings, which has a positive effect on the anatomical and functional result and allows to avoid dangerous prognosis for life.

Лікування пацієнтів із політравмою з множинними переломами загалом і «таз + нижні кінцівки» зокрема, є складною, актуальною та дискусійною проблемою сьогодення. Спостерігаються поєднані ушкодження таза та таких ділянок: черепно-мозкової травми (ЧМТ) — у 16,9–58,7 % випадків; нижніх кінцівок — в 49,2 %; верхніх кінцівок — в 32,2 %; грудної клітки — в 21,2–45,7 %; живота — в 31,5–43,9 %; хребта — в 9 %. Мета. Покращити результати лікування пацієнтів із поєднаними ушкодженнями таза та нижніх кінцівок шляхом оптимізації тактики лікування. Методи. Клінічне дослідження базується на обстеженні та лікуванні 38 постраждалих із поєднаними травмами таза та нижніх кінцівок за період з 2014 по 2023 роки. Середній вік складав (41,4 ± 16,3) року. Типування переломів таза та довгих кісток нижньої кінцівки проводилось за класифікацією АО, оцінка стану пацієнтів — за шкалою Trauma Score (TS). Результати. Керуючись положеннями концепції «demage control» у постраждалих із множинними і поєднаними ушкодженнями таза характер втручань можна подати в наступній послідовності: стабілізуючі, відновні, реконструктивні або реконструктивно-відновні. Стабілізуючі є частиною реанімаційного комплексу, його мета — зберегти життя шляхом зменшення больових реакцій і крововтрати. Висновки. Нестабільні поєднані ушкодження тазового кільця вимагають початкового мультидисциплінарного лікування, яке полягає в зупинці або обмеженні небезпечної для життя кровотечі. Використання компресуючих засобів (тазовий пояс, техніка Сіетла) є обов’язковою складовою під час етапного лікування. Застосування індивідуального підходу та його обсяг залежать від загального стану пацієнта, проте базисним принципом першого етапу є забезпечення стабільності таза: в разі ушкоджень типу В — переднього, типу С — обох напівкілець, що позитивно впливає на анатомо-функціональний результат і дозволяє уникнути небезпечного прогнозу для життя.