Післятравматичні деформації кісток, що утворюють колінний суглоб: загальний аналіз і лікувальна тактика

Abstract

The aim of paper: to provide modern approach to diagnostics and treatment of deformities localized around knee joint and developed after distal metadiaphysis of femur and proximal metadiaphysis of tibia fractures. It was shown, that formed deformities provoke development of secondary adaptive changes in articular surfaces of knee and its stabilizers, thigh and shin muscles. It also impairs walking. The planning of treatment should be based on proper investigation: radiologic assessment of malaligned extremity and its computer tomography, ultrasound investigation of tendons and muscles, that provide function of knee joint, assess anatomic-functional characteristics of knee joint itself (range of motion, stability, osteoarthritic changes) and malfunction of whole extremity with malaligned segment, including walking ability. Standardized technique of roentgenographic investigation and standard parameters for proper image analysis are provided. The necessity to take into consideration all changes of impaired extremity and segment, but not only the results of roentgenograms assessment, for the working-out of treatment is emphasized. The main treatment goals are: restoration of weight-bearing ability, anatomic or almost anatomic realignment to restore three-dimension orientation of articular surfaces, improvement of walking function. The main types of treatment are: different osteotomies followed with fragments fixation using extrafocal or buried osteosynthesis (intramedullary nailing or plating), restoration of ligamentous structures, arthroplasty or arthrodesis. Main indications for every variant of surgical intervention are listed.

Цель работы: предоставить современный взгляд на диагностику и лечение деформаций, локализирующихся в области коленного сустава и развившихся после переломов дистального метадиафиза бедренной кости или проксимального большеберцовой.Показано, что сформировавшиеся деформации приводят к развитию вторичных адаптационных изменений в артикулирующих поверхностях коленного сустава, его стабилизаторах, мышцах бедра и голени, влияют на функцию ходьбы. При планировании лечебной тактики этих пациентов следует провести рентгенологическую оценку деформированной конечности, анализ данных компьютерной томографии, стабилографии и статографии, ультразвукового исследования мышц и сухожилий, обеспечивающих движения в коленном суставе, оценить его анатомо-функциональные характеристики (объем движений, стабильность, артрозные изменения), нарушение функции конечности с деформированным сегментом, включая функцию ходьбы. Представлена стандартизированная методика рентгенологического исследования и рентгенологические параметры для адекватного анализа снимков. Подчеркнуто, что при планировании лечебной тактики необходимо учитывать все изменения поврежденного сегмента и конечности, а не только результаты анализа рентгенограмм. Основные задачи лечения — это восстановление возможности осевой нагрузки массой тела, анатомическая или почти анатомическая коррекция осевых взаимоотношений для получения нормальной пространственной ориентации суставных поверхностей, улучшение функции ходьбы. Основными видами хирургических вмешательств являются: различные виды остеотомий с последующей коррекцией (одномоментной или постепенной) и фиксацией фрагментов с применением методики внеочагового или погружного остеосинтеза (интрамедуллярный блокированный или накостный); вмешательства на связочных структурах; эндопротезирование; артродезирование. Сформулированы основные показания для каждого из видов оперативного вмешательства.

Мета роботи: надати сучасний погляд на діагностику та лікування деформацій, які локалізуються в ділянці колінного суглоба та розвинулися після переломів дистального метадіафіза стегнової кістки або проксимального великогомілкової.Показано, що сформовані деформації призводять до розвитку вторинних адаптаційних змін в артикулюючих поверхнях колінного суглоба, його стабілізаторах, м’язах стегна та гомілки, впливають на функцію ходьби. Під час планування лікувальної тактики цих пацієнтів слід провести рентгенологічне оцінювання деформованої кінцівки, аналіз даних комп’ютерної томографії, стабілографії та статографіі, ультразвукового дослідження м’язів і сухожилків, які забезпечують рух у колінному суглобі, оцінити його анатомо-функціональні характеристики (обсяг рухів, стабільність, артрозні зміни), порушення функції кінцівки з деформованим сегментом, включаючи функцію ходьби. Представлена стандартизована методика рентгенологічного дослідження та рентгенологічні параметри для адекватного аналізу знімків. Підкреслено, що під час планування лікувальної тактики необхідно враховувати всі зміни ушкодженого сегмента і кінцівки, а не лише результати аналізу рентгенограм. Основні завдання лікування — це відновлення можливості осьового навантаження масою тіла, анатомічна або майже анатомічна корекція осьових взаємовідношень для отримання нормальної просторової орієнтації суглобових поверхонь, поліпшення функції ходьби. Основними видами хірургічних втручань є: різні види остеотомій із подальшою корекцією (одночасною або поступовою) і фіксацією фрагментів зі застосуванням методики позавогнищевого або заглибного остеосинтезу (інтрамедулярний блокований або накістковий); втручання на зв’язкових структурах; ендопротезування; артродезування. Сформульовано основні показання для кожного з видів оперативного втручання.