Хірургічне та функціональне ремоделювання суглобової поверхні великогомілкової кістки в разі переломів рilon

Abstract

Results of treatment of pilon fractures largely depend on the qual­ity of restoration (remodeling) of the tibial articular surface. The most difficult are destructive (impresive) intraarticular fractures of types B and C in which in surgical treatment they traditionally use technologies of open reposition and internal plate fixation together with bone autoplasty or using of artificial materials. These operations are very dangerous because of complications and severe to foreseeing about loss of articular surface and reduc­ing the risk of osteoarthritis. Objective: To assess the remodeling of the tibial articular surface after pilon fractures with help of physiological surgical technique and early functional treatment. Methods: We analyzed the results of treatment in 22 patients with fractures type B (10) and type C (12). All patients were treated with help of original technique of surgical remodeling based on the use of distractive ligamentotaxis by means of unilateral rod devices in combination with elements of reposition osteosynthesis. Conditions for early functional treatment (prevention of second­ary displacements) are provided by means of functional orthoses proposed by authors and made of plastic materials. Results: in 64% cases it was possible anatomically to reconstruct the tibial articular surface by means of distraction ligamentotaxis. In 36 % cases when the articular surface after surgery was partly restored we administered an early functional treatment. Conclu­sion: The tactics of treatment in cases of pilon damages when using physiological methods of surgical reposition and fixation of fragments combined with early functional treatment allows in the most patients for remodeling the tibial articular surface.

Результаты лечения переломов pilon в значительной степени зависят от качества восстановления (ремоделирования) суставной поверхности большеберцовой кости. Самыми сложными являются деструктивные (импрессионные) внутрисуставные переломы типов В и С, при которых в хирургическом лечении традиционно используют технологии открытой репозиции и накостного остеосинтеза вместе с костной аутопластикой или применением искусственных материалов. Эти операции очень опасны в связи с осложнениями, они трудно прогнозируются относительно утраченной суставной поверхности и снижения риска развития артроза.Цель: оценить ремоделирование суставной поверхности большеберцовой кости после лечения переломов pilon с помощью физиологической хирургической технологии и раннего функционального лечения.Методы: проанализированы результаты лечения 22 пациентов — с переломами типа В (10) и С (12). Всех пациентов пролечили с использованием авторской технологии хирургического ремоделирования, основанной на применении дистракционного лигаментотаксиса при помощи односторонних стержневых аппаратов в комбинации с элементами репозиционного остеосинтеза. Условия раннего функционального лечения (предотвращение вторичных смещений) обеспечиваются предложенными авторами функциональными ортезами, изготовленными из пластических материалов.Результаты: в 64 % случаев удалось анатомически реконструировать суставную поверхность большеберцовой кости путем дистракционного лигаментотаксиса. В 36 %, когда суставная поверхность после хирургического вмешательства была восстановлена частично, назначали раннее функциональное лечение.Вывод: тактика лечения повреждений pilon, когда применяют физиологические методы хирургической репозиции и фиксации отломков в сочетании с ранним функциональным лечением, позволяет у большинства пациентов ремоделировать суставную поверхность большеберцовой кости.

Результати лікування переломів рilon значною мірою залежать від якості відновлення (ремоделювання) суглобової поверхні великогомілкової кістки. Найскладнішими є деструктивні (імпресійні) внутрішньосуглобові переломи типів В і С, за яких у хірургічному лікуванні традиційно використовують технології відкритої репозиції та накісткового остеосинтезу разом із кістковою аутопластикою або застосуванням штучних матеріалів. Ці операції дуже небезпечні через ускладнення і важко прогнозуються щодо втраченої суглобової поверхні та зниження ризику розвитку артрозу.Мета: оцінити ремоделювання суглобової поверхні великогомілкової кістки після лікування переломів рilon за допомогою фізіологічної хірургічної технології та раннього функціонального лікування.Методи: проаналізовані результати лікування 22 пацієнтів — з переломами типу В (10) та С (12). Усіх пацієнтів пролікували з використанням авторської технології хірургічного ремоделювання, заснованій на застосуванні дистракційного лігаментотаксису за допомогою стрижневих однобічних апаратів у комбінації з елементами репозиційного остеосинтезу. Умови раннього функціонального лікування (запобігання вторинним зміщенням) забезпечуються запропонованими авторами функціональними ортезами, виготовленими з пластичних матеріалів.Результати: у 64 % випадків вдалося анатомічно реконструювати суглобову поверхню великогомілкової кістки шляхом дистракційного лігаментотаксису. У 36 %, коли суглобова поверхня після хірургічного втручання була відновлена частково, призначали раннє функціональне лікування.Висновок: тактика лікування ушкоджень рilon, коли застосовують фізіологічні методи хірургічної репозиції та фіксації відламків у поєднанні з раннім функціональним лікуванням, дає змогу в більшості пацієнтів ремоделювати суглобову поверхню великогомілкової кістки.