Сучасні програми реабілітації після трансфеморального остеоінтегративного протезування із screw-fit та press-fit системами: наративний огляд

Abstract

Osseointegrated prosthetic rehabilitation is a modern approach for patients after transfemoral amputation; however, screwfit and press-fit systems differ in design, primary stability, and postoperative loading strategies. Objective. To compare contemporary rehabilitation programs after transfemoral osseointegrated prosthetic implantation using screw-fit and press-fit systems. Materials and methods. A narrative review of publications from 2001 to 2026 was conducted using PubMed, Scopus, and Web of Science. Thirty-one sources reporting on the timing and gradual increase of axial loading, use of training or interim prostheses, criteria for transition between rehabilitation stages, functional outcomes, and complications were included. Results. Screw-fit systems, particularly OPRA, are generally associated with more gradual loading after two-stage surgery. Some pressfit protocols allow earlier controlled loading and faster transition to functional activity. However, published protocols differ substantially in timing, criteria for transition between stages, and outcome assessment, and no universal rehabilitation standard has been established. Conclusions. Implant fixation type influences the pace of rehabilitation, but current evidence does not demonstrate an unequivocal long-term functional advantage of one system over another. Loading should be increased individually on the basis of clinical and functional criteria.

Остеоінтегративне протезування є сучасним методом реабілітації пацієнтів після трансфеморальної ампутації, проте screw-fit і press-fit системи відрізняються конструкцією, первинною стабільністю та підходами до післяопераційного навантаження. Мета. Порівняти сучасні програми реабілітації після трансфеморального остеоінтегративного протезування із screw-fit та press-fit системами. Методи. Проведено наративний огляд публікацій 2001–2026 років у PubMed, Scopus і Web of Science. До аналізу включено 31 джерело, що містило дані про строки та поетапне збільшення осьового навантаження, використання тренувальних або проміжних протезів, критерії переходу між етапами, функціональні результати й ускладнення. Результати. Для screw-fit систем, зокрема OPRA, характерне більш поступове введення навантаження після двоетапного хірургічного лікування. Окремі press-fit протоколи дозволяють раніше розпочинати контрольоване навантаження та швидше переходити до функціональної активності. Водночас опубліковані протоколи суттєво відрізняються за строками, критеріями переходу між етапами й оцінкою результатів; універсальний стандарт реабілітації не сформований. Висновки. Тип фіксації імплантата впливає на темп реабілітації, проте наявні дані не доводять безумовної переваги певної системи щодо довгострокових функціональних результатів. Збільшення навантаження має бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на клінічних і функціональних критеріях.