Результати лікування мобільної плосковальгусної деформації стоп у хворих на дитячий церебральний параліч дітей

Abstract

The treatment of mobile flat-foot deformity in children with cerebral palsy remains unresolved due to a variety of structural, functional and biomechanical changes in the foot, as well as the complex pathogenesis of formation. Objective: to present a differentiated approach and analysis of the results of surgical treatment of mobile flat-foot deformity in children with cerebral palsy. Methods: the results of surgical treatment of mobile flatfoot deformity were analyzed in 39 patients with cerebral palsy, who were divided into three groups. The choice of intervention method depended on the child's age, level of motor functions and clinical characteristics of the deformity. Sape and function disorders of the foot were evaluated according to AOFAS hindfoot scale. The author’s working clinical and radiological classification of this deformity was also applied. Results: surgical treatment of mobile flat-foot deformity in patients with cerebral palsy aged 7–11 years using soft tissue surgery is accompanied by a significant percentage of reccurence deformations (66.7 %). Additional application of the technique of subtalar arthroereisis can improve clinical and radiological results, but 80 % is accompanied by the development of chronic pain syndrome. In patients with cerebral palsy, older than 12 years, the effectiveness of surgical treatment of moderate and severe mobile flat-foot deformity using corrective lateral elongating osteotomy of the calcaneus bone and corrective osteotomy of the medial sphenoid bone has been clinically confirmed. Conclusions: the developed algorithm for differentiated choice of surgical treatment for mobile flat-foot deformity in children with cerebral palsy, depending on age, level of motor functions and clinical characteristics of the deformity, allowed us to choose between minimally invasive methods (subtalar arthroereisis, soft tissue surgery) and surgical interventions on the bones and joints of the foot (corrective calcaneus osteotomy, arthrodesis of the joints of the posterior and middle parts of the foot).

Вопросы лечения мобильной плосковальгусной деформации стоп (МПВДС) у детей с детским церебральным параличом (ДЦП) остаются не решенными из-за разнообразных структурно-функциональных и биомеханических изменений в стопе, а также сложного патогенеза формирования.Цель: представить дифференцированный подход и анализ результатов хирургического лечения МПВДС у детей с ДЦП.Методы: проанализированы результаты хирургического лечения МПВДС у 39 пациентов с ДЦП, которых разделили на три группы. Выбор методики вмешательства зависел от возраста ребенка, уровня моторных функций и клинических характеристик деформации. Нарушения формы и функции стопы оценивали по шкале AOFAS hindfoot scale. Также применена авторская рабочая клинико-рентгенологическая классификация данной деформации.Результаты: хирургическое лечение МПВДС больных ДЦП в возрасте 7–11 лет с использованием вмешательств на мягких тканях сопровождается значительным процентом рецидивов (66,7 %). Дополнительное применение методики подтаранного артроэреза позволяет улучшить клинико-рентгенологические результаты, однако в 80 % случаев сопровождается развитием хронического болевого синдрома. У пациентов с ДЦП старше 12 лет клинически подтверждена эффективность хирургического лечения МПВДС средней и тяжелой степеней с использованием коррегирующей латеральной удлиняющей остеотомии пяточной кости и коррегирующей остеотомии медиальной клиновидной кости.Выводы: разработанный алгоритм дифференцированного выбора хирургического лечения МПВДС у детей с ДЦП в зависимости от возраста, уровня моторных функций и клинических характеристик деформации позволяет провести выбор между малоинвазивными методиками (артроэрез, вмешательства на мягких тканях) и хирургическими вмешательствами на костях и суставах стопы (коррегирующая остеотомия пяточной кости, артродез суставов заднего и среднего отделов стопы).

Питання лікування мобільної плосковальгусної деформації стоп (МПВДС) у дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) залишаються не вирішеними через різноманітні структурно-функціональні та біомеханічні зміни в стопі, а також складного патогенезу формування.Мета: представити диференційований підхід і аналіз результатів хірургічного лікування МПВДС у дітей із ДЦП.Методи: проаналізовано результати хірургічного лікування МПВДС у 39 пацієнтів із ДЦП, яких розділили на три групи. Вибір методики втручання залежав від віку дитини, рівня моторних функцій і клінічних характеристик деформації. Порушення форми та функції стопи оцінювали за шкалою AOFAS hindfoot scale. Також застосована авторська робоча клініко-рентгенологічна класифікація цієї деформації.Результати: хірургічне лікування МПВДС хворих на ДЦП у віці 7–11 років із використанням втручань на м’яких тканинах супроводжується значним відсотком рецидивів (66,7 %). Додаткове застосування методики піднадп’яткового артроерезу дозволяє поліпшити клініко-рентгенологічні результати, проте у 80 % випадків супроводжується розвитком хронічного больового синдрому. У пацієнтів із ДЦП старших за 12 років клінічно підтверджено ефективність хірургічного лікування МПВДС середнього та тяжкого ступенів із використанням корегувальної латеральної подовжувальної остеотомії п’яткової кістки та корегувальної остеотомії медіальної клиноподібної кістки.Висновки: розроблений алгоритм диференційованого вибору хірургічного лікування МПВДС у дітей із ДЦП залежно від віку, рівня моторних функцій і клінічних характеристик деформації дозволяє провести вибір між малоінвазвними методиками (артроерез, втручання на м’яких тканинах) і хірургічними втручаннями на кістках і суглобах стопи (корегувальна остеотомія п’яткової кістки, артродез суглобів заднього і середнього відділів стопи).