Епідеміологія вогнепальних ушкоджень хребта в Харківському регіоні під час військових дій на Сході України

Abstract

In connection with the battle action in Eastern Ukraine in the past two years, the structure of gunshot and traumatic injuries of the spine and spinal cord has changed dramatically. Objec­tive: To study the structure of gunshot injuries of the spine for detecting the most common forms of this disease, the characteris­tics of the damage natural history and to determine the specifics of treatment tactics. Methods: The medical records of 36 pa­tients with gunshot spine and spinal cord injuries — 22 military officers and 14 civilians. Results: it is determined the distribu­tion of patients according to the type of weapon that caused the injuries — 10 people with gunshot wounds, 26 with minecom­minuted injuries. Among patients with gunshot wounds 24 had penetrating damage, 11 — non-penetrating and 1 had paraver­tebra wound. Among all penetrating wounds there were 14 blind and 10 — penetrating. Gunshot damage to the cervical spine were found in 5 patients, thoracic spine in 16, lumbar spine in 13, sacral spine in 2. Most of patients with wounded spine (83 %) had neurological symptoms, and 66 % out of them had signs of a complete rupture of the spinal cord or cauda equina. Surgical interventions on the spine (laminectomy without stabilization or with pedicular implant stabilization ) was performed on 5–7-y day after stabilizing the patient's general state. Conclusions: in the victims of battle actions in Eastern Ukraine minecomminu­tion injuries prevailed over the bullet wounds. Gunshot injuries of the spine and spinal cord are usually combined with the damage of neck, chest and abdomen organs. Surgical treatment of spine and spinal cord injuries should be performed in spe­cialized hospitals, it should be differentiated depending on the overall condition of the patient and the severity of the type of damage.

В связи с боевыми действиями на Востоке Украины на протяжении последних двух лет структура огнестрельных и травматических повреждений позвоночника и спинного мозга резко изменилась. Цель: изучить структуру огнестрельных повреждений позвоночника для выявления наиболее распространенных форм данной патологии, характерные признаки течения этих повреждений и определить особенности лечебной тактики. Методы: проанализированы истории болезней 36 пострадавших с огнестрельными повреждениями позвоночника и спинного мозга — 22 военнослужащих и 14 мирных жителей. Результаты: определено распределение больных в зависимости от вида оружия, вызвавшего ранения, — 10 человек с пулевыми ранениями, 26 с минно-осколочными. Среди пациентов с огнестрельными ранениями у 24 были проникающие повреждения, у 11 — непроникающие, у 1 — паравертебральное. Среди всех проникающих ранений 14 были слепыми, а 10 — сквозными. Огнестрельные повреждения шейного отдела позвоночника выявлены у 5 больных, грудного — у 16, поясничного — у 13, крестцового — у 2. Большинство пациентов (83 %) с огнестрельными ранениями позвоночника имели неврологическую симптоматику, а 66 % из них — признаки полного разрыва спинного мозга или конского хвоста. Хирургические вмешательства на позвоночнике (ламинэктомию без стабилизации или с первичной стабилизацией транспедикулярными конструкциями) выполняли на 5–7-й день после стабилизации общего состояния пациента. Выводы: у пострадавших во время боевых действий на Востоке Украины минно-осколочные ранения преобладали над пулевыми. Огнестрельные повреждения позвоночника и спинного мозга обычно соче­тались с травмами органов шеи, грудной и брюшной полости. Хирургическое лечение повреждений позвоночника и спинного мозга необходимо выполнять в специализированных лечебных учреждениях, оно должно быть дифференцированным в зависимости от тяжести общего состояния больного и вида повреждения.

У зв’язку з бойовими діями на Сході України протягом останніх двох років структура вогнепальних і травматичних ушкоджень хребта й спинного мозку різко змінилась. Мета: вивчити структуру вогнепальних ушкоджень хребта для визначення найпоширеніших форм цієї патології, характерні ознаки перебігу зазначених ушкоджень і визначити особливості лікувальної тактики. Методи: проаналізовано історії хвороб 36 постраждалих із вогнепальними ушкодженнями хребта і спинного мозку — 22 військовослужбовці та 14 мирних жителі. Результати: визначено розподіл хворих залежно від виду зброї, що спричинила поранення, — 10 осіб з кульовими пораненнями, 26 з мінно-осколковими. Серед пацієнтів з вогнепальними пораненнями у 24 були проникні ушкодження, в 11 — непроникні, в 1 — паравертебральне. Серед всіх проникних поранень 14 були сліпими, а 10 — наскрізними. Вогнепальні ушкодження шийного відділу хребта виявлені в 5 хворих, грудного — в 16, поперекового — в 13, крижового — у 2. Більшість пацієнтів (83 %) із вогнепальними пораненнями хребта мали неврологічну симптоматику, а 66 % з них — ознаки повного розриву спинного мозку або кінського хвоста. Хірургічні втручання на хребті (лямінектомію без стабілізації або з первинною стабілізацією транспедикулярними конструкціями) виконували на 5–7-й день після стабілізації загального стану пацієнта.Висновки: у постраждалих під час бойових дій на Сході України мінно-осколкових поранень хребта зафіксовано більше, ніж кульових. Вогнепальні ушкодження хребта і спинного мозку зазвичай поєднувалися з травмами органів шиї, грудної та черевної порожнини. Хірургічне лікування ушкоджень хребта і спинного мозку необхідно виконувати в спеціалізованих лікувальних установах, воно має бути диференційованим залежно від тяжкості загального стану хворого і виду ушкодження.