Ведення ортопедичних пацієнтів з артеріальною гіпертензією в періопераційному періоді (огляд літератури)

Abstract

Despite significant advances of modern therapies, problem of combination and the simultaneous natural history of vari­ous diseases of bones and joints in patients with cardiovascular disorders, remains extremely relevant. Performance of surgical intervention requires anesthesia and hypertension is a known risk factor of adverse outcome in 35 % of patients, it is clear that poorly controlled hypertension remains one of the most com­mon reason for the postponing a scheduled surgeries. Objective: to determine optimal perioperative measures to minimize car­diovascular complications, basing on the analysis of scientific and medical literature. The paper discussing in details the use in the perioperative period different groups of hypotensive drugs (diuretics, inhibitors angiotensin-converting enzyme, sartanas, calcium channel blockers, β-blockers). It is shown that there is sufficient evidence as to the overall cardioprotective effect of general inhalation or intravenous anesthesia. Also ongoing debate about the benefits of neuroaksial methods before general anesthesia and in the ESA/ESC-2014 guidelines provided a rea­sonable level of evidence (IIb) for advantages of spinal anes­thesia and analgesia in reducing the frequency of serious post­operative complications. Authors for improving the safety and effectiveness of surgery in elderly patients with comorbidities emphasize such basic areas for preoperative evaluation methods in patients as risk prediction, identifying factors that increase the risk of surgery and anesthesia, studying hemodynamic status and specifics of anesthesia, study, creation and implementation of best preoperative preparation options, sedation, intraopera­tive pharmacologically protection and postoperative intensive care, depending on the patient, primary and concomitant pa­thology, specifics of hypertension and previous drug therapy.Несмотря на значительные успехи современной терапии, проблема сочетания и одновременного течения различных заболеваний костно-суставной системы у больных с сердечно-сосудистыми нарушениями остается чрезвычайно актуальной. Поскольку для выполнения хирургических вмешательств необходима анестезия, а артериальная гипертензия является известным фактором риска их неблагоприятного результата у 35 % больных, становится понятным, что плохо контролируемая гипертензия остается одной из самых распространенных причин переноса плановых хирургических вмешательств. Цель: обосновать оптимальные периоперационные меры, направленные на минимизацию сердечно-сосудистых осложнений, на основе анализа научно-медицинской литературы. В работе подробно рассмотрена возможность использования в периоперационном периоде различных групп гипотензивных препаратов (диуретиков, ингибиторов ангиотензин-превращающего фермента, сартанов, антагонистов кальция, β-блокаторов). Показано, что не существует достаточной доказательной базы для кардиопротекторного эффекта общей ингаляционной или внутривенной анестезии. Также продолжаются дебаты о преимуществах нейроаксиальных методов перед общей анестезией, а в руководстве ESA/ESC-2014 представлена умеренная степень доказательности (IIb) преимуществ спинальной анестезии и аналгезии в уменьшении частоты серьезных послеоперационных осложнений. Авторы для повышения безопасности и эффективности хирургических вмешательств у лиц пожилого возраста с коморбидной патологией выделяют такие основные направления, как разработку методик оценки предоперационного состояния больных, прогнозирование операционного риска, выявление факторов, повышающих риск хирургического вмешательства и анестезии, изучение состояния гемодинамики и особенностей течения анестезии, обоснование, создание и внедрение оптимальных вариантов предоперационной подготовки, премедикации, интраоперационной фармакологической защиты и послеоперационной интенсивной терапии в зависимости от состояния больного, основной и сопутствующей патологии, особенностей течения артериальной гипертензии и предварительной медикаментозной терапии.Незважаючи на значні успіхи сучасної терапії, проблема поєднання та одночасного перебігу різних захворювань кістково-суглобової системи у хворих із серцево-судинними порушеннями залишається надзвичайно актуальною. Оскільки для виконання хірургічних втручань необхідна анестезія, а артеріальна гіпертензія є відомим фактором ризику їх несприятливого результату в 35 % хворих, стає зрозумілим, що погано контрольована гіпертензія залишається однією з найпоширеніших причин перенесення планових хірургічних втручань. Мета: обґрунтувати оптимальні періопераційні заходи, спрямовані на мінімізацію серцево-судинних ускладнень, на підставі аналізу науково-медичної літератури. У роботі докладно розглянуто можливість використання в періопераційному періоді різних груп гіпотензивних препаратів (діуретиків, інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту, сартанів, антагоністів кальцію, β-блокаторів). Показано, що не існує достатньої доказової бази щодо кардіопротекторного ефекту загальної інгаляційної або внутрішньовенної анестезії. Також тривають дебати щодо переваг нейроаксіальних методів перед загальною анестезією, а в керівництві ESA/ESC-2014 надано помірну ступінь доказовості (ІІb) переваг спінальної анестезії та аналгезії в зменшенні частоти серйозних післяопераційних ускладнень. Автори для підвищення безпеки та ефективності хірургічних втручань в осіб похилого віку з коморбідною патологією виділяють такі основні напрями, як розроблення методик оцінювання передопераційного стану хворих, прогнозування операційного ризику, виявлення чинників, які підвищують ризик хірургічного втручання та анестезії, вивчення стану гемодинаміки та особливостей перебігу анестезії, обґрунтування, створення та впровадження оптимальних варіантів передопераційної підготовки, премедикації, інтраопераційного фармакологічного захисту й післяопераційної інтенсивної терапії залежно від стану хворого, основної та супутньої патології, особливостей перебігу артеріальної гіпертензії та попередньої медикаментозної терапії.