Порівняльні результати ампутацій та органозберігальних операцій після військових травм нижніх кінцівок

Abstract

Objective: to examine the hypothesis that functional outcomes following major lower-extremity trauma sustained in the military would be similar between patients treated with amputation and those who underwent limb salvage. Methods: this is a retrospective cohort study of 324 service members deployed to Afghanistan or Iraq who sustained a lower-limb injury requiring either amputation or limb salvage involving revascularization, bone graft/bone transport, local/free flap coverage, repair of a major nerve injury, a complete compartment injury/compartment syndrome. The Short Musculoskeletal Function Assessment (SMFA) questionnaire was used to measure overall function. Standard instruments were used to measure depression (the Center for Epidemiologic Studies Depression Scale), posttraumatic stress disorder (PTSD Checklist-military version), chronic pain (Chronic Pain Grade Scale), and engagement in sports and leisure activities (Paffenbarger Physical Activity Questionnaire). The outcomes of treatment were compared by using regression analysis with adjustment for age, time until the interview, military rank, upper-limb and bilateral injuries, social support, and intensity of combat experiences. Results: overall response rates were modest (59.2 %) and significantly different between those who underwent amputation (64.5 %) and those treated with limb salvage (55.4 %) (p = 0.02). Also, 38.3 % screened positive for depressive symptoms and 17.9 %, for posttraumatic stress disorder (PTSD). One-third (34.0 %) were not working, on active duty, or in school. After adjustment for covariates, participants with an amputation had better scores in all SMFA domains compared with those whose limbs had been salvaged (p < 0.01). They also had a lower likelihood of PTSD and a higher likelihood of being engaged in vigorous sports. Conclusions: major lower-limb trauma sustained in the military results in significant disability. Service members who undergo amputation appear to have better functional outcomes than those who undergo limb salvage. Caution is needed in interpreting these results as there was a potential for selection bias.

Цель: провести сравнительную оценку результатов лечения военнослужащих с травмами нижних конечностей, полученных в результате военных действий, после ампутаций и органосохраняющих конечность операций (ОКО). Методы: ретроспективное исследование включало 324 военнослужащих армии США, получивших травмы во время военных действий в Афганистане или Ираке, которым выполнены ампутации или ОКО с применением реваскуляризации, костной пластики, транспозиции кожно-мышечных лоскутов, пластики магистральных нервных стволов и лечения компартмент-синдрома. Функциональные результаты оценивали с помощью шкалы SMFA (Short Musculoskeletal Function Assessment). Анализировали также степень депрессии (Center for Epidemiologic Studies Depression Scale), посттравматические стрессовые расстройства (ПСР) по опроснику Checklist-military Version, хронические боли (Chronic Pain Grade Scale), спортивную и повседневную ак­тивность (Paffenbarger Physical Activity Questionnaire). Результаты анализировали с учетом возраста, времени после ранения, воинского звания, сочетания травм верхних и нижней конечностей, социальной поддержки и предшествующего опыта боевых действий.Результаты: общий процент ответивших был 59,2 % и значительно (р = 0,02) отличался в группе с ампутациями (64,5 %) и ОКО (55,4 %). У 38,3 % исследованных зафиксированы выраженные симптомы депрессии, у 17,9 % – ПСР. Не работали или не продолжали обучение 34,0 % пострадавших. У военнослужащих после ампутаций конечностей получены лучшие результаты по всем разделам шкалы SMFA по сравнению с теми, у кого конечности сохранены (р < 0,01). Они также имели более низкую вероятность развития ПСР и более высокие возможности заниматься спортом. Выводы: большинство травм нижних конечностей, полученных в результате боевых действий, приводят к инвалидности. Раненные после ампутации имеют лучшие отдаленные функциональные результаты, чем пострадавшие после ОКО. Результаты необходимо интерпретировать с осторожностью из-за возможных отклонений в чистоте отбора пациентов.

Мета: провести порівняльне оцінювання результатів лікування військовослужбовців із травмами нижніх кінцівок, отриманих у результаті військових дій, після ампутацій і органозберігальних кінцівку операцій (ОКО).Методи: ретроспективне дослідження включало 324 військовослужбовці армії США, які отримали травми під час військових дій в Афганістані або Іраку та яким виконані ампутації або ОКО із застосуванням реваскуляризації, кісткової пластики, транспозиції шкірно-м’язових шматків, пластики магістральних нервових стовбурів та лікування компартмент-синдрому. Функціональні результати оцінювали за допомогою шкали SMFA (Short Musculoskeletal Function Assessment). Аналізували також ступінь депресії (Center for Epidemiologic Studies Depression Scale), посттравматичні стресові розлади (ПСР) за опитувальником Checklist-military Version, хронічні болі (Chronic Pain Grade Scale), спортивну і повсякденну активність (Paffenbarger Physical Activity Questionnaire). Результати аналізували з урахуванням віку, часу після поранення, військового звання, поєднаних травм верхніх і нижніх кінцівок, соціальної підтримки й попереднього досвіду бойових дій. Результати: загальний відсоток відповівших був 59,2 % і значно (р = 0,02) відрізнявся в групі з ампутацією (64,5 %) і ОКО (55,4 %). У 38,3 % досліджених зафіксовані виражені симптоми депресії, у 17,9 % — ПСР. Не працювали або не продовжували навчання 34,0 % постраждалих. У військовослужбовців після ампутацій кінцівок отримані кращі результати по всіх розділах шкали SMFA порівняно з тими, у кого кінцівки збережені (р < 0,01). Вони також мали нижчу ймовірність розвитку ПСР і вищі можливості займатися спортом. Висновки: більшість травм нижніх кінцівок, отриманих у результаті бойових дій, призводять до інвалідності. Поранені після ампутації мають кращі віддалені функціональні результати, ніж постраждалі після ОКО. Результати необхідно інтерпретувати з обережністю через можливі відхилення в чистоті відбору пацієнтів.