Епідеміологія переломів проксимального відділу стегнової кістки в мешканців м. Харкова

Abstract

Fractures of the femur are the most severe in terms of medical and social consequences among injuries of bones of the lower extremities. An epidemiological analysis of the prevalence of fractures of the proximal femur (PHB) and the factors leading to their occurrence is the basis for planning of preventive measures and treatment in the elderly and senile.Objective: to study the quantitative and qualitative characteristics of the epidemiological situation regarding PHB fractures in Kharkov residents. Methods: the incidence of PHB was evaluated as a part of an epidemiological study in the population of Kharkov according to 5 medical institutions for 6 years — from 2011 to 2016. 3.949 patients were included in the analysis.Results: there was a sharp increase (from 5 to 12 %) in the number of PHB fractures after 50 years, after 60 — almost to 20 %. The majority of patients (60 %) were in the age group 71 years and older. With an increase in age, PHB fractures with damage to the neck were more often recorded. Until the age of 60, more often men turned to medical institutions for injuries of PHB. But after 60 years, the number of women with these fractures increased and by the age of 70 was 1.9 times more than men (p < 0.001). Most elderly patients had concomitant diseases (mainly cardiovascular disease and hypertension), which should be considered when choosing treatment tactics.Conclusions: the occurrence, treatment and prevention of fractures of the proximal femur is an acute medical and social problem. The risk of fractures increases with age, and treatment in elderly patients is usually complicated due to the presence of comorbidity. The results of an epidemiological study can help create the basis for the development in Ukraine of a regional program for the prevention and treatment of patients with PHB fractures.

Переломы бедренной кости являются наиболее тяжелыми по медико-социальным последствиям среди повреждений костей нижних конечностей. Эпидемиологический анализ распространенности переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) и факторов, приводящих к их возникновению, является основой для планирования профилактических мероприятий и лечения людей пожилого и старческого возраста. Цель: изучить количественные и качественные характеристики эпидемиологической обстановки по переломам ПОБК у жителей Харькова. Методы: частоту переломов ПОБК оценили в рамках эпидемиологического исследования населения г. Харькова согласно с данными 5 лечебных учреждений в течение 6 лет — с 2011 по 2016. В анализ включено 3 949 больных. Результаты: отмечено резкое увеличение (от 5 до 12 %) количества переломов ПОБК после 50 лет, после 60 — почти до 20 %. Основная доля пациентов (60 %) приходилась на возрастную группу 71 год и старше. С увеличением возраста чаще регистрировали переломы ПОБК с повреждением шейки. До 60 лет чаще в лечебные учреждения с травмами ПОБК обращались мужчины. Но после 60 лет количество женщин с указанными переломами возрастало и к 70 годам было в 1,9 раза больше по сравнению с мужчинами (р < 0,001). Значительная часть пострадавших пожилого возраста имела сопутствующие заболевания (в основном сердечно-сосудистую патологию и гипертоническую болезнь), что следует учитывать при выборе тактики лечения. Выводы: возникновение, лечение и профилактика переломов проксимального отдела бедренной кости является острой медико-социальной проблемой. Риск переломов увеличивается с возрастом, а лечение у пожилых пациентов обычно осложняется из-за наличия сопутствующей патологии. Полученные результаты эпидемиологического исследования могут помочь создать основу для разработки в Украине региональной программы профилактики и лечения пациентов с переломами ПОБК.

Переломи стегнової кістки є найтяжчими серед ушкоджень кісток нижніх кінцівок за медико-соціальними наслідками. Епідеміологічний аналіз поширеності переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) і чинників, які призводять до їхнього виникнення, є основою для планування профілактичних заходів і лікування людей похилого та старечого віку.Мета: вивчити кількісні та якісні характеристики епідеміологічної ситуації щодо переломів ПВСК у мешканців Харкова.Методи: частоту переломів ПВСК оцінили в межах епідеміологічного дослідження населення м. Харкова згідно з даними 5 лікувальних закладів протягом 6 років — від 2011 по 2016. До аналізу включено 3 949 хворих.Результати: відзначено різке збільшення (від 5 до 12 %) кількості переломів ПВСК після 50 років, після 60 — майже до 20 %. Основна частка пацієнтів (60 %) припадала на старшу вікову групу — 71 рік і старше. Зі збільшенням віку частіше реєстрували переломи ПВСК з ушкодженням шийки. До 60 років частіше в лікувальні заклади з травмами ПВСК зверталися чоловіки. Але після 60 років кількість жінок зі зазначеними переломами зростала та до 70 років була в 1,9 разу більшою порівняно з чоловіками (р < 0,001). Значна частина постраждалих похилого віку мали супутні захворювання (в основному серцево-судинну патологію та гіпертонічну хворобу), що слід ураховувати, обираючи тактику лікування.Висновки: виникнення, лікування та профілактика переломів проксимального відділу стегнової кістки є гострою медико-соціальною проблемою. Ризик переломів збільшується з віком, а лікування пацієнтів похилого віку, зазвичай, ускладнюється через наявність супутньої патології. Отримані результати епідеміологічного дослідження можуть допомогти створити основу для складення в Україні регіональної програми профілактики та лікування пацієнтів із переломами ПВСК.