Особливості біоелектричної активності м’язів тазового пояса і стегна за умов патології кульшового суглоба у дорослих

Abstract

Bioelectrical activity of the gluteus medius, great adductor and rectal femoral muscles at the moment of their maximal voluntary contraction was studied in 64 men with unilateral avascular necrosis of femoral head and in 18 men with unilateral coxarthrosis. As a control group, results of examination of 30 healthy men were used. It was revealed that in patients with avascular necrosis of femoral head the biopotential amplitude on the great adductor muscle of an affected limb was reliably higher (p < 0.01) and on the gluteus medius muscle lower (p < 0.01) versus muscles of an intact limb. In patients with coxarthrosis, this reciprocity disorder of bioelectrical activity was absent. The obtained data demonstrate a possible role, which central generator disorders of locomotion patterns play in pathogenesis of avascular necrosis of femoral head.У 64 мужчин с односторонним асептическим некрозом головки бедренной кости и у 18 мужчин с односторонним коксартрозом проведено исследование биоэлектрической активности средних ягодичных, больших приводящих и прямых мышц бедра при их максимальном произвольном сокращении. В качестве контроля использованы результаты обследования 30 здоровых мужчин. Установлено, что у пациентов с асептическим некрозом головки бедренной кости амплитуда биопотенциалов на большой приводящей мышце бедра больной конечности достоверно выше (p<0,01), а на средней ягодичной мышце — ниже (p<0,01), по сравнению с мышцами здоровой конечности. У больных коксартрозом это нарушение реципрокности биоэлектрической активности отсутствовало. Полученные данные свидетельствуют о возможной роли расстройств центральных регуляторов паттернов локомоции в патогенезе асептического некроза головки бедренной кости.У 64 чоловіків з однобічним асептичним некрозом головки стегнової кістки та у 18 чоловіків з однобічним коксартрозом проведено дослідження біоелектричної активності середніх сідничних, великих привідних та прямих м’язів стегна за умов їх максимального довільного скорочення. За контроль використані результати обстеження 30 здорових чоловіків. Встановлено, що у пацієнтів з асептичним некрозом головки стегнової кістки амплітуда біопотенціалів на великому привідному м’язі стегна хворої кінцівки вірогідно вища (p<0,01), а на середньому сідничному м’язі — нижча (p<0,01), порівняно з м’язами здорової кінцівки. У хворих на коксартроз це порушення реципрокності біоелектричної активності було відсутнім. Отримані результати свідчать про імовірну роль розладів центральних регуляторів патернів локомоції у патогенезі асептичного некрозу головки стегнової кістки.