Аналіз післяопераційних ускладнень у разі хірургічного лікування переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини

Abstract

Objective. To conduct a comparative retrospective analysis of the impact of postoperative complications on functional outcomes following different surgical treatment methods for proximal humeral fractures of AO/OTA types 11-B and 11-C in patients over 45 years old with decreased bone mineral density. Methods. The study analyzed the surgical treatment outcomes and postoperative complications in 102 patients aged (61.1 ± 8.1) years, who were divided into three groups based on the treatment method: (1) open reduction and internal fixation (ORIF) using a PHILOS plate (n = 50); (2) ORIF with a PHILOS plate combined with 3D-printed PLA implants (n = 44); (3) primary reverse total shoulder arthroplasty (RTSA) using a newly developed total reverse endoprosthesis (n = 8). Functional outcomes in patients with complications were assessed using the Constant-Murley Score at 3, 6, and 12 months postoperatively and analyzed based on individual preoperative parameters and treatment methods. Results. A total of 30 postoperative complications were recorded, the most common being superficial infection (7.8 % of the total population), secondary displacement (6.9 %), varus malalignment of fragments (6.9 %), and avascular necrosis of the humeral head (3.9 %). The highest number of complications was observed in Group (1), with 19 patients affected, accounting for 38 % . For all complications except avascular necrosis, a significant improvement in functional outcomes was observed between 3 and 12 months postoperatively. The mean Constant-Murley Score in patients with complications at 12 months postoperatively was (78.7 ± 8.5). Conclusions A retrospective analysis of postoperative complications following different surgical treatment methods established that, compared to other options, reverse total shoulder arthroplasty (RTSA) is a modern and optimal surgical treatment option for proximal humeral fractures of AO/OTA types 11-B or 11-C in the context of severe bone mineral density reduction, particularly in elderly patients.

Мета. Провести порівняльний ретроспективний аналіз впливу післяопераційних ускладнень на функціональні результати за різних методик хірургічного лікування переломів проксимального відділу плечової кістки типів AO/OTA 11-B, 11-С у пацієнтів старших за 45 років із зниженням мінеральної щільності кісткової тканини. Методи. Вивчено результати хірургічного втручання та післяопераційні ускладнення в 102 осіб віком (61,1 ± 8,1) року, які за методом лікування розділені на 3 групи: (1) відкрита репозиція та накістковий металоостеосинтез п ластиною P HILOS (n = 5 0); ( 2) відкрита репозиція та накістковий металоостеосинтез пластиною PHILOS із використанням 3D‒імплантатів PLA (n = 44); (3) первинне RTSA розробленим тотальним реверсивним ендопротезом (n = 8). Функціональні результати пацієнтів із ускладненнями оцінювали за системою Constant-Murley Score через 3, 6, 12 міс. після хірургічного втручання й аналізували залежно від індивідуальних передопераційних показників і методики лікування. Результати. Усього зафіксовано 30 випадків післяопераційних ускладнень, з яких найпоширенішими були поверхнева інфекція (7,8 % від загальної популяції), вторинне зміщення (6,9 %), варусне зміщення відламків (6,9 %), аваскулярний некроз головки плечової кістки (3,9 %). Найбільша кількість ускладнень зафіксована в (1) групі — 19 осіб (38 %). Для всіх видів ускладнень, окрім аваскулярного некрозу, встановлено достовірне покращення функціональних результатів у терміни з 3 до 12 міс. Середній б ал C onstant-Murley S core в о сіб з у складненнями через 12 міс. після втручання становив (78,7 ± 8,5). Висновки. Ретроспективний аналіз післяопераційних ускладнень за різних методик хірургічного лікування довів, що RTSA є сучасним і оптимальним варіантом операції проксимальних переломів плечової кістки AO/OTA 11-В або 11-С на фоні вираженого зниження мінеральної щільності кісткової тканини, особливо в пацієнтів похилого віку.