Лікування «нещасливої тріади ліктьового суглоба» та її наслідків

Abstract

Despite on the development of treatments for intra-articular dam­ages the recovery of function after severe injuries of the elbow is complicated problem and is far from a solution. Objective: To develop a differentiated tactics of treatment for patients with the «unhappy triad of the elbow» depending on timing of the dam­age, its character and associated injuries. Methods: Outcomes in 27 patients (14 men, 13 women aged 17 to 66 years) with the «unhappy triad of the elbow» were analyzed. In 11 cases (41 %) there was damage to the right upper extremity, in16 patients (59 %) the left elbow was injured. The period of follow-up ranged from 3 to 120 months. Long-term results of treatment were evaluated in 22 patients out of 27 ones according to a scale of Mayo Elbow Performance Score (MEPS). Results of treatment in patients with «unhappy triad» depend on the severity and character of the in­juries and character of previous surgery. According to MEPS in operated patients with «unhappy triad of the elbow» there were achieved excellent results in 5 cases (23 %), good — in 10 (45 %), satisfactory – in 5 (23 %), and poor — in 2 (9 % ) ones. Conclusion: «unhappy triad» is a serious injury of the elbow which requires the full restoration of all damaged structures with a dosed postoperative rehabilitation in early terms after injury. Saving the radial head and the coronoid process of the ulna are pledge of restoration of full function of the elbow joint. With the combination of «unhappy triad of the elbow» with the Essex-Lopresti injury except for recon­structive surgery on the elbow it is necessary to carry out corrective surgeries in order to eliminate radiation talipomanus and conflicts developing in the distal radioulnar articulation.

Несмотря на развитие методов лечения внутрисуставных повреждений, восстановление функции после тяжелых травм локтевого сустава остается сложной и далеко не решенной проблемой.Цель: разработать дифференцированную тактику лечения пациентов с «несчастливой триадой локтевого сустава» в зависимости от сроков повреждения, его характера и сочетанных повреждений.Методы: проанализированы результаты лечения 27 больных (14 мужчин, 13 женщин в возрасте от 17 до 66 лет) с «несчастливой триадой локтевого сустава». В 11 случаях (41 %) наблюдалось повреждение правой верхней конечности, у 16 больных (59 %) был поврежден левый локтевой сустав. Срок послеоперационного наблюдения составил от 3 до 120 мес. Отдаленные результаты лечения были оценены у 22 из 27 пациентов по шкале Mayo Elbow Performance Score (MEPS).Результаты лечения пациентов с «несчастливой триадой» зависят от тяжести и запущенности травмы и характера предыдущего хирургического лечения. Согласно MEPS у прооперированных пациентов с «несчастливой триадой локтевого сустава» удалось достичь отличных результатов в 5 случаях (23 %), хороших — в 10 (45 %), удовлетворительных — в 5 (23 %), а неудовлетворительных — в 2 (9 %).Вывод: «несчастливая триада» — тяжелая травма локтевого сустава, которая требует полного восстановления всех поврежденных структур с дозированной послеоперационной реабилитацией в ранние сроки после травмы. Сохранение головки лучевой кости и венечного отростка локтевой кости является залогом восстановления полной функции локтевого сустава. При сочетании «несчастливой триады локтевого сустава» с повреждением Эссекса-Лопрести, кроме реконструктивной операции на локтевом суставе, необходимо выполнять корригирующие вмешательства для устранения лучевой косорукости и конфликтов, развивающихся в дистальном лучелоктевом сочленении.

Незважаючи на розвиток методів лікування внутрішньосуглобових ушкоджень, відновлення функції після важких травм ліктьового суглоба залишається складною і далеко не вирішеною проблемою.Мета: розробити диференційовану тактику лікування пацієнтів із «нещасливою тріадою ліктьового суглоба» залежно від термінів ушкодження, його характеру та поєднаних ушкоджень.Методи: проаналізовано результати лікування 27 хворих (14 чоловіків, 13 жінок віком від 17 до 66 років) із «нещасливою тріадою ліктьового суглоба». В 11 випадках (41 %) спостерігали ушкодження правої верхньої кінцівки, у 16 хворих (59 %) був ушкоджений лівий ліктьовий суглоб. Термін післяопераційного спостереження становив від 3 до 120 міс. Віддалені результати лікування оцінені у 22 із 27 пацієнтів за шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS).Результати лікування пацієнтів із «нещасливою тріадою» залежать від тяжкості та занедбаності травми і характеру попереднього хірургічного лікування. Згідно з MEPS у прооперованих пацієнтів із «нещасливою тріадою ліктьового суглоба» вдалося досягти відмінні результати в 5 випадках (23 %), хороші — в 10 (45 %), задовільні — в 5 (23 %), а незадовільні — в 2 (9 %).Висновок: «нещаслива тріада» — важка травма ліктьового суглоба, яка потребує повного відновлення всіх ушкоджених структур із дозованою післяопераційною реабілітацією в ранні терміни після травми. Збереження головки променевої кістки і вінцевого відростка ліктьової кістки є запорукою відновлення повної функції ліктьового суглоба. За умов поєднання «нещасливої тріади ліктьового суглоба» з ушкодженням Ессекса-Лопресті, крім реконструктивної операції на ліктьовому суглобі, необхідно виконувати коригувальні втручання для усунення променевої косорукості і конфліктів, які розвиваються в дистальному променево-ліктьовому зчленуванні.