Оцінка дефіциту сили м’язів тазового пояса для планування реабілітаційних заходів у пацієнтів із диспластичним коксартрозом

Abstract

A shortcoming of general rehabilitation protocols following hip arthroplasty is that they focus on the overall strengthening of lower-limb muscles without accounting for the specific characteristics of dysplasia.Objective. To develop a tool for determining the level of hip muscle strength deficit and target strength for minimal balance support function in patients with dysplastic coxarthrosis when planning rehabilitation measures. Methods. Twelve patients with dysplastic coxarthrosis were examined one year after endoprosthetics surgery. The average age was (52 ± 4) years. The study used the Marx B scoring system with conversion to normalized coefficients. Results. It was determined that despite an increase in the strength of both the adductor and abductor muscle groups, patients showed increased asymmetry. Although the changes did not reach statistical significance, the clinical effect of the increase in muscle strength can be assessed as moderate, symmetry improved significantly for the adductor muscle group, and remained quite high (≈ 25 %) for the abductor muscle group. An algorithm has been developed to determine the muscle strength required to maintain balance for patients who are offered a rehabilitation program. The algorithm is based on normalized strength coefficients — the minimum functional muscle strength required to maintain the basic functions of standing and walking — and the normalized strength coefficient for a given muscle group, determined from the literature. The developed program allows determining the degree of muscle strength deficit responsible for hip function, taking into account the change in offset after endoprosthetics, and makes it possible to develop an individual rehabilitation approach. Conclusions. The implementation of the developed tool facilitates the transition from standardized to personalized approaches in rehabilitation after endoprosthetics, which is key to achieving optimal functional results.

Недолік стандартних методик реабілітації після ендопротезування кульшового суглоба полягає в загальному збільшенні сили м’язів нижніх кінцівок і не враховує особливості дисплазії. Мета. Розробити інструмент визначення рівня дефіциту сили м’язів стегна та цільової сили для мінімальної функції підтримки рівноваги в пацієнтів із диспластичним коксартрозом під час планування реабілітаційних заходів. Методи. Обстежено 12 пацієнтів із диспластичним коксартрозом через рік після операції ендопротезування. Середній вік становив (52 ± 4) роки. У дослідженні використовували схему позиціонування за В. Марксом із переведенням у нормалізовані коефіцієнти. Результати. Визначено, що незважаючи на збільшення сили м’язів як привідної, так і відвідної груп, у пацієнтів спостерігалося збільшення асиметрії. Хоча зміни не досягли статистичної значущості, за клінічним ефектом збільшення сили м’язів можна оцінити як помірне, симетричність помітно покращилась для привідної групи м’язів і залишилась доволі високою (≈ 25%) для відвідної. Розроблено алгоритм визначення необхідної для підтримки рівноваги сили м’язів для пацієнтів, яким пропонується реабілітаційний комплекс заходів. Він ґрунтується на нормалізованих коефіцієнтах сили — мінімальна функціональна сила м’язів, необхідна для підтримки основних функцій стояння та пересування та нормалізованому коефіцієнті, визначеному за даними літератури. Розроблена програма дозволяє встановити ступінь дефіциту сили м’язів, відповідальних за функцію стегна з урахуванням зміни офсету після ендопротезування та дає можливість розробити індивідуальний реабілітаційний підхід. Висновки. Упровадження розробленого інструмента сприяє переходу від стандартизованих до персоналізованих підходів у реабілітації після ендопротезування, що є ключовим для досягнення оптимальних функціональних результатів