Результати застосування інтрамедулярних телескопічних фіксаторів у лікуванні деформацій довгих кісток кінцівок у дітей з недосконалим остеогенезом

Abstract

Various fixators are used today for the correction of the long bones deformities in patients with osteogenesis imperfecta (OI) with giving preference to intramedular telescopic fixators (ITF). But none of them provides rotation stability, which causes ad­ditional immobilization in the postoperative period. In Sytenko Institute of Spine and Joint pathology ITF that meets the prin­ciples of axial and rotation stability has been developed. Ob­jective: to perform a comparative study of surgical treatment in patients with OI using two versions of the ITF. Methods: 9 patients with OI has been studied, who underwent surgical treatment of combined deformation in 30 segments of upper and lower limbs using ITF: humerus — 2 segments (6.7%), femur — 15 (50 %), tibia -13 (43.3 %). Patients were divided into two groups: — 3 children (33.3 %), which had 5 rotation unstable ITF, II — 6 (66.7 %) and 25 patient had rotation stable ITF (83.3 %). Follow-up period ranged from 1 month to 5 years and 2 months. Results: growth segments in length recorded in all pa­tients and was equal to 1.2 to 21.2 mm (thigh), from 1.7 to 9.3 mm (tibia). It was recorded lengthening ITF: femoral segment — from 1.0 to 20.6 mm, tibia — from 1.3 to 9 mm. In group II pa­tients had improved, and in some cases, the restoration of func­tional motor skills and walking (improved support-kinematic function of the lower extremities by 5 classes, and in 3 cases by 7). In 5 patients (55.5 %), which didn't walk preoperative­ly had possibility to vertical standing and walking. We found declined percentage of complications associated with the use of fixators, after the establishment of the ITF rotational stability. Conclusions: The use of ITF provides rotational stability, restores function of limbs and walking, early start of rehabilita­tion, reduced complications rate, self improvement and quality of patients life.

Сегодня для коррекции деформаций длинных костей конечностей у пациентов с несовершенным остеогенезом (НО) применяют различные фиксаторы, предпочитая интрамедуллярные телескопические (ИТФ). Однако ни один из них не обеспечивает ротационной стабильности, что обусловливает дополнительную иммобилизацию в послеоперационном периоде. В ИПХС им. проф. М. И. Ситенко разработан ИТФ, соответствующий принципам осевой и ротационной стабильности. Цель: провести сравнительный анализ хирургического лечения пациентов с НО с применением двух вариантов ИТФ. Методы: изучено состояние 9 пациентов с НО, которым проведено хирургическое лечение комбинированных деформаций 30 сегментов верхних и нижних конечностей с применением ИТФ: плечо — 2 сегмента (6,7 %), бедро — 15 (50 %), голень — 13 (43,3 %). Пациентов разделили на две группы: I — 3 ребенка (33,3 %), которым установлено 5 ротационно-нестабильных ИТФ, II — 6 детей (66,7 %) с 25 ротационно-стабильными ИТФ (83,3 %). Период наблюдения составил от 1 мес. до 5 лет и 2 мес. Результаты: рост сегментов в длину зафиксирован у всех пациентов и был равен от 1,2 до 21,2 мм (бедро), от 1,7 до 9,3 мм (голень). Отмечено удлинение ИТФ: сегменты бедра — от 1,0 до 20,6 мм, голени — от 1,3 до 9 мм. Во II группе пациентов выявлено улучшение, а в некоторых случаях и восстановление моторно-функциональных навыков и ходьбы (улучшение опорно-кинематической функции нижних конечностей на 5 классов, а в 3 случаях — на 7). У 5 пациентов (55,5 %), которые до проведения хирургического вмешательства не ходили, появилась возможность вертикального стояния и ходьбы. Отмечено снижение процента осложнений после установления ИТФ с ротационной стабильностью. Выводы: применение ИТФ с ротационной стабильностью обеспечивает восстановление опороспособности конечностей и функции ходьбы, раннее начало реабилитации, снижение процента осложнений, улучшение самообслуживания и качества жизни пациентов.

Сьогодні для корекції деформацій довгих кісток кінцівок у пацієнтів з недосконалим остеогенезом (НО) застосовують різні фіксатори, віддаючи перевагу інтрамедулярним телескопічним (ІТФ). Проте жоден із них не забезпечує ротаційної стабільності, що обумовлює додаткову іммобілізацію в післяопераційному періоді. В ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка розроблений ІТФ, який відповідає принципам осьової та ротаційної стабільності. Мета: провести порівняльний аналіз хірургічного лікування пацієнтів з НО із застосуванням двох варіантів ІТФ. Методи: вивчено стан 9 пацієнтів з НО, яким проведено хірургічне лікування комбінованих деформацій 30 сегментів верхніх та нижніх кінцівок із застосуванням ІТФ: плече — 2 сегменти (6,7 %), стегно — 15 (50 %), гомілка — 13 (43,3 %). Пацієнтів розподілено на дві групи: І — 3 дитини (33,3 %), яким встановлені 5 ротаційно-нестабільних ІТФ, II — 6 дітей (66,7 %) із 25 ротаційно-стабільними ІТФ (83,3 %). Період спостереження становив від 1 міс. до 5 років та 2 міс. Результати: зростання сегментів у довжину зафіксовано у всіх пацієнтів і дорівнювало від 1,2 до 21,2 мм (стегно), від 1,7 до 9,3 мм (гомілка). Відмічено подовження ІТФ: сегменти стегна — від 1,0 до 20,6 мм, гомілки — від 1,3 до 9 мм. У II групі пацієнтів відзначено покращення, а в деяких випадках і відновлення моторно-функціональних навиків і ходьби (поліпшення опорно-кінематичної функції нижніх кінцівок на 5 класів, а в 3 випадках — на 7). У 5 пацієнтів (55,5 %), які до проведення хірургічного втручання не ходили, з’явилася можливість вертикального стояння і ходьби. Виявлено зниження відсотка ускладнень після встановлення ІТФ із ротаційною стабільністю. Висновки: застосування ІТФ з ротаційною стабільністю забезпечує відновлення опороздатності кінцівок та функції ходьби, ранній початок реабілітації, зниження відсотку ускладнень, покращення самообслуговування та якості життя пацієнтів.