Відновлення в пацієнтів з ішемічною контрактурою функції кисті шляхом транспозиції м’язів передпліччя

Abstract

Ischemic contracture of the hand (ICH) dramatically impairs the function of the limb, and in severe cases completely immobilizes it. Method of surgical treatment of ICH are tendon-muscle transposition. Objective: To analyze the functional results of restoration the function of the ischemic hand after tendon-muscle transpositions. Methods: Outcomes of surgical treatment were investigated in 65 patients with ICC, received medical care at the Department of microsurgery of the upper extremity of the SI «Institute for Traumatology and Orthopaedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» in 1996–2013. Patients were at the end of the reactive-reduction period of ICH and in the residual one. Results: Application of transposition in the treatment of patients with ICC requires a differentiated approach taking into account the period of ischemic process, its severity, and functional disorders. Indications for definite transposition depended on the functional disorders of the ischemic hand and muscle opportunities. In case of manual testing of muscle function should be not less than M4. In needle electromyography spontaneous denervation activity must be absent. Parameters of motor unit potentials during voluntary contraction should be more than 20 % of normal. The most common surgical procedure in patients with mild ICH was tenotomy of thenar muscles. In cases of moderate ICH we more often performed transposition of the superficial flexor tendons onto the deep flexor tendons of the fingers of the hand. The key point to achieving a positive functional result was the restoration of hand grips in the residual period of ICH. Conclusion: The transposition of forearm muscles in cases of ICC are operations allowing you to restore the function of a limb. To obtain a positive result it is necessary to achieve functional stability in the wrist joint and to get the maximum possible amount of passive movements of the fingers joints.

Ишемическая контрактура кисти (ИКК) приводит к резкому нарушению функции конечности, а в тяжелых случаях к полному ее обездвиживанию. Методом хирургического лечения ИКК являются сухожильно-мышечные транспозиции. Цель: проанализировать функциональные результаты восстановления функции ишемизированной кисти после выполнения сухожильно-мышечных транспозиций. Методы: оценены результаты хирургического лечения 65 пациентов с ИКК, получавших медицинскую помощь в отделе микрохирургии верхней конечности Института травматологии и ортопедии НАМН в 1996–2013 гг. Больные находились в конце реактивно-восстановительного и в резидуальном периодах ИКК. Результаты: применение транспозиций в лечении пациентов с ИКК требует дифференцированного подхода с учетом периода ишемического процесса, его тяжести, функциональных расстройств. Показания к выполнению определенной транспозиции устанавливали в зависимости от функциональных нарушений ишемизированной кисти и возможностей мышц. В случае мануального тестирования функция мышц должна быть не менее М4. При исследовании методом игольчатой электромиографии должна отсутствовать спонтанная денервационная активность. Параметры потенциалов двигательных единиц при произвольном сокращении должны составлять более 20 % от нормы. Наиболее распространенным хирургическим вмешательством у пациентов с легкой степенью ИКК была тенотомия мышц тенара. При средней степени чаще выполняли транспозицию сухожилий поверхностных сгибателей на сухожилия глубоких сгибателей пальцев кисти. Главным условием для достижения положительного функционального результата было восстановление захватов кисти в резидуальном периоде ИКК. Вывод: транспозиции мышц предплечья при ИКК являются операциями, которые позволяют восстановить функцию конечности. Для получения положительного функционального результата необходимо достичь стабильности в кистевом суставе и получить максимально возможный объем пассивных движений в суставах пальцев.

Ішемічна контрактура кисті (ІКК) різко порушує функцію кінцівки, а у важких випадках повністю знерухомлює її. Методом хірургічного лікування ІКК є сухожилково-м’язові транспозиції. Мета: проаналізувати функціональні результати відновлення функції ішемізованої кисті після виконання сухожилково-м’язових транспозицій. Методи: оцінено результати хірургічного лікування 65 пацієнтів з ІКК, які отримували медичну допомогу у відділі мікрохірургії верхньої кінцівки Інституту травматології та ортопедії НАМН у 1996–2013 рр. Хворі перебували наприкінці реактивно-відновного та в резидуальному періодах ІКК. Результати: застосування транспозицій у лікуванні пацієнтів з ІКК потребує диференційованого підходу залежно від періоду ішемічного процесу, його тяжкості, функціональних розладів. Показання до виконання певної транспозиції встановлювали залежно від функціональних порушень ішемізованої кисті та можливостей м’язів. У разі мануального тестування функція м’язів мала бути не менше М4. Під час дослідження методом голчатої електроміографії не повинно бути спонтанної денерваційної активності. Параметри потенціалів рухових одиниць за довільного скорочення мали становити понад 20 % від норми. Найпоширенішим хірургічним втручанням у пацієнтів з легким ступенем ІКК була тенотомія м’язів тенара. У разі середнього ступеня частіше виконували транспозицію сухожилків поверхневих згиначів пальців кисті на сухожилки глибоких згиначів пальців кисті. Головною умовою для досягнення позитивного функціонального результату було відновлення захватів кисті в резидуальному періоді ІКК. Висновок: транспозиції м’язів передпліччя в разі ІКК — це операції, які дають змогу відновити функцію кінцівки. Для отримання позитивного функціонального результату необхідно досягти стабільності в кистьовому суглобі та отримати максимально можливий обсяг пасивних рухів у суглобах пальців.