Аналіз ускладнень модульного ендопротезування проксимального відділу великогомілкової кістки

Abstract

The reconstruction of proximal tibial by using modular endoprosthetics is a complex surgical procedure, accompanied by a significant number of complications (40–70 %) in the period of follow up of 5–15 years.Objective: to analyze the primary complications of modular endoprosthetic reconstruction of proximal tibial.Methods: the results of surgical interventions performed on 47 patients with PT tumor lesions (20 men (42.6 %) and 27 women (57.4 %), age from 12 to 74 years) were evaluated. The patients were divided into two groups: I (35 people) — primary modular endoprosthetics after removal of the tumor, II (12) — revision.Results: in the period from 3 weeks to 13 years after the establishment of a modular endoprosthesis due to complications, 18 (38.2 %) patients underwent revision surgeries. The implanted endoprosthesis was removed in 12 cases (25.5 %): in group I — 9 (25.7 %), in II — 3 (25 %). Due to tumor recurrence, 2 (4.26 %) myofascioplastic amputations were performed. Complications associated with the insufficiency of soft tissues (type I) were observed in 3 (6.3 %) people: in group I — 1 (7.6 % of all complications in the group), in II — 2 (40 %). Aseptic instability (type II) was detected in one case of group I (7.6 % of all group complications) 6 years after primary endoprosthesis. Periprosthetic infection (type IV) developed in periods from 12 days to 4 years in 12 patients (70 % of all complications): in group I — 9 (52.9 %), in II — 3 (17.6 %). Local recurrence of a tumor lesion (V type) was detected in 2 (11.7 % of all complications) people of group I after 6 months. and 3 years after surgery.Conclusions: in patients with malignant tumors of proximal tibial, the technique of replacing post-resection defects with modular endoprostheses is justified, since it provides 61.8 % positive results.

Реконструкция проксимального отдела большеберцовой кости (ПОББК) с помощью модульного эндопротезирования — сложное хирургическое вмешательство, сопровождающееся значительным количеством осложнений (40–70 %) в течение 5–15 лет.Цель: проанализировать первичные осложнения модульного эндопротезирования ПОББК. Методы: оценены результаты хирургических вмешательств, выполненных 47 пациентам с опухолевыми поражениями ПОББК (20 мужчин (42,6 %) и 27 женщин (57,4 %), возраст от 12 до 74 лет). Больных разделили на две группы: I (35 человек) — первичное модульное эндопротезирование после удаления опухоли, II (12) — ревизионное.Результаты: в сроки от 3 недель до 13 лет после установления модульного эндопротеза в связи с осложнениями у 18 (38,2 %) пациентов выполнены ревизионные операции. Установленный эндопротез удален в 12 случаях (25,5 %): в I группе — 9 (25,7 %), во II — 3 (25 %). Из-за рецидива опухоли проведено 2 (4,26 %) миофасцио-пластические ампутации. Осложнения, связанные с недостаточностью мягких тканей (I тип) отмечены у 3 (6,3 %) человек: в I группе — 1 (7,6 % от всех осложнений в группе), во II — 2 (40 %). Асептическая нестабильность эндопротеза (II тип) выявлена в одном случае I группы (7,6 % от всех осложнений группы) через 6 лет после первичного эндопротезирования. Перипротезная инфекция (IV тип) развилась в сроки от 12 дней до 4 лет у 12 пациентов (70 % от всех осложнений): в I группе — 9 (52,9 %), во II — 3 (17,6 %). Местный рецидив опухолевого поражения (V тип) выявлен у 2 (11,7 % от всех осложнений) человек I группы через 6 мес. и 3 года после операции.Выводы: у пациентов со злокачественными опухолями ПОББК методика замещения пострезекционных дефектов модульными эндопротезами оправдана, поскольку дает возможность получить 61,8 % положительных результатов.

Реконструкція проксимального відділу великогомілкової кістки (ПВВК) за допомогою модульного ендопротезування — складне хірургічне втручання, що супроводжується значною кількістю ускладнень (40–70 %) протягом 5–15 років.Мета: проаналізувати первинні ускладнення модульного ендопротезування ПВВК.Методи: оцінені результати хірургічних втручань, виконаних 47 пацієнтам із пухлинними ураженнями ПВВК (20 чоловіків (42,6 %) і 27 жінок (57,4 %), вік від 12 до 74 років). Хворих розділили на дві групи: I (35 осіб) — первинне модульне ендопротезування після видалення пухлини, II (12) — ревізійне.Результати: у терміни від 3 тижнів до 13 років після встановлення модульного ендопротеза через ускладнення у 18 (38,2%) пацієнтів виконані ревізійні операції. Встановлений ендопротез видалено у 12 випадках (25,5 %): у I групі — 9 (25,7 %), у II — 3 (25 %). Через рецидив пухлини проведено 2 (4,26 %) міофасціопластичні ампутації. Ускладнення, пов’язані з недостатністю м’яких тканин (I тип), відзначені в 3 (6,3 %) осіб: у I групі — 1 (7,6 % від усіх ускладнень у групі), у II — 2 (40 %). Асептичну нестабільність ендопротеза (II тип) виявлено в одному випадку I групи (7,6% від усіх ускладнень групи) через 6 років після первинного ендопротезування. Перипротезна інфекція (IV тип) розвинулася в терміни від 12 днів до 4 років у 12 пацієнтів (70 % від усіх ускладнень): у I групі — 9 (52,9 %), у II — 3 (17,6 %). Місцевий рецидив пухлинного ураження (V тип) виявлено у 2 (11,7 % від усіх ускладнень) людей із I групи через 6 міс. і 3 роки після операції.Висновки: у пацієнтів зі злоякісними пухлинами ПВВК методика заміщення післярезекційних дефектів модульними ендопротезами є виправданою, оскільки дає можливість отримати 61,8 % позитивних результатів.