Особливості статографічних показників хворих після ендопротезування колінного суглоба

Abstract

Total knee arthroplasty in patients with knee osteoarthritis allows to relieve the pain, restore axial relationship in the joint, but reduced muscle strength of the limb delays the recovery of its function. Rehabilitation measures help to improve the knee joint status, which can be controlled using statographic studies. Objective: basing on statographic studies to prove the ef­fectiveness of rehabilitation measures in patients with knee contracture after total knee arthroplasty. Methods: 18 patients with two-side knee osteoarthritis and knee joint contractures after bilateral knee replacement were included in the study. Patients were divided into two groups: 11 patients underwent rehabilitation, 7 patients without rehabilitation. The range of motion in the knee joints was measured; the support ability was evaluated using statography. Results: several types of standing and features of the balance support have been identified. In case of double-standing there are: I type — displacement of the common center of mass (CCM) in the direction of a shortened limb, the CCM projection extended in the sagittal (back and forth) direction; II — the CCM projection has the form of a wide spot with a spread of 20 mm or more. For one-bearing standing there are: I type — the patient is not able to fully support on a limb, so the projections are close to the center gravity, II — during standing body movement in the direction to doubly-standing was detected. Parameters of standing in patients after rehabili­tation were much better than in case of its absence. The symmetry of the load of the feet improved statistically significant (p < 0.05), but the imbalance persisted, as evidenced by the sig­nificant area of the CCM projection. Conclusion: the improving balance and restoration of foot load to almost normal in patients who underwent rehabilitation was confirmed by statography.

Эндопротезирование коленного сустава у пациентов с гонартрозом позволяет устранить боль, восстановить осевые взаимоотношения в суставе, но уменьшенная сила мышц конечности препятствует восстановлению ее функции. Реабилитационные мероприятия способствуют улучшению состояния коленного сустава, что можно контролировать с помощью статографии. Цель: на основе статографических исследований доказать эффективность реабилитационных мероприятий у больных с контрактурами коленного сустава после эндопротезирования. Методы: в исследование включено 18 больных с двусторонним гонартрозом и контрактурами коленных суставов после второй операции эндопротезирования. Больных разделили на две группы: с реабилитацией — 11, без реабилитации — 7. Измеряли объем движений в коленных суставах, оценивали опороспособность методом статографии. Результаты: определено несколько типов стояния и особенности в поддержании равновесия. Для двухопорного стояния: I тип — смещение общего центра масс (ОЦМ) в сторону укороченной конечности, проекция ОЦМ вытянута в сагиттальном (вперед–назад) направлении; II — проекция ОЦМ имеет вид широкого пятна с разбросом 20 мм и более. Для одноопорного стояния: I тип — больной не в состоянии осуществить полноценную опору на конечность, поэтому проекции приближены к центру тяжести; II — в процессе стояния отмечается движение тела в направлении двухопорного стояния. Параметры стояния у пациентов после реабилитации значительно лучше, чем в случае ее отсутствия. Статистически значимо (р < 0,05) улучшается симметричность нагрузки стоп, но сохраняется нарушение равновесия, о чем свидетельствует значительная площадь проекции ОЦМ. Вывод: у пациентов, прошедших реабилитацию, методом статографии подтверждено улучшение поддержания равновесия и восстановление нагрузки стоп практически до нормальных.

Ендопротезування колінного суглоба в пацієнтів із гонартрозом дає змогу усунути біль, відновити осьові взаємовідношення в суглобі, але зменшена сила м’язів кінцівки перешкоджає відновленню її функції. Реабілітаційні заходи сприяють поліпшенню стану колінного суглоба, що можна контролювати за допомогою статографії. Мета: на підставі статографічних досліджень довести ефективність реабілітаційних заходів у хворих із контрактурами колінного суглоба після ендопротезування. Методи: у дослідження включено 18 пацієнтів із двобічним гонартрозом і контрактурами колінних суглобів після другої операції ендопротезування. Пацієнтів розподілили на дві групи: із реабілітацією — 11, без реабілітації — 7. Вимірювали обсяг рухів у колінних суглобах, оцінювали опороспроможність методом статографії. Результати: визначено кілька типів стояння й особливості в підтримці рівноваги. Для двохопорного стояння: I тип — зміщення загального центра мас (ЗЦМ) у бік укороченої кінцівки, проєкція ЗЦМ витягнута в сагітальному (уперед-назад) напрямку; II — проєкція ЗЦМ має вигляд широкої плями з розкидом 20 мм і більше. Для одноопорного стояння: I тип — хворий не в змозі здійснити повноцінну опору на кінцівку, тому проєкції наближені до центра ваги; II — у процесі стояння відзначається рух тіла в напрямку двохопорного стояння. Параметри стояння в пацієнтів після реабілітації значно кращі, ніж за її відсутності. Статистично значуще (р < 0,05) поліпшується симетричність навантаження стоп, але зберігається порушення рівноваги, про що свідчить значна площа проекції ЗЦМ. Висновок: у пацієнтів, які пройшли реабілітацію, методом статографії підтверджено поліпшення підтримки рівноваги та відновлення навантаження стоп практично до нормальних.