Аналіз поширеності та факторів ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із переломами проксимального відділу стегна

Abstract

Due to the increasing incidence of PFA fractures and the associated morbidity and disability, the treatment and rehabilitation of patients with this pathology is a global problem of modern traumatology and orthopedics. Objective. To determine the incidence of venous thromboembolic complications in the setting of proximal femoral fractures, the presence of additional risk factors, and the possibility of using the Caprini score to identify surgical patients at “extremely high risk” of venous thromboembolism (VTE). Methods. The examination and treatment results of 153 (58 men, 95 women) patients aged 23 to 94 years (average 69.95±15.83 years) with proximal femoral fracture were studied. Results. The incidence of acute venous thromboembolic complications among patients with proximal femoral fractures is 13.7 %. The vast majority (98 %) of patients in this category have additional risk factors for VTE development, in addition to femoral fracture. A Caprini score of 10 points is associated with an increase in the risk of VTE development in patients with proximal femoral fractures by 11.7 times (95 % CI [1.25–109.3]), 11 points — by 23.7 times (95 % CI [2.25–250.2]), 12 points — by 45.1 times (95 % CI [4.42–461.0]), 13 and more points — by 79 times (95 % CI [8.95– 697.4]) compared with the presence of 5–8 points. Conclusions. The Caprini score was found to identify patients at “extremely high risk” of developing VTE. The cut–off level of the Caprini score > 10 points allowed identifying patients at “extremely high risk” of thrombosis (AUROC 0.845; 95 % CI 0.769–0.922).Через зростання частоти переломів ПВС й асоційованої з цим захворюваності й інвалідності, лікування та реабілітація пацієнтів із цією патологією є глобальною проблемою сучасної травматології та ортопедії. Мета. Визначити частоту розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із переломами проксимального відділу стегна (ПВС), наявність додаткових факторів ризику та можливості використання шкали Caprini для ідентифікації хірургічних хворих із «вкрай високим ризиком» розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ). Методи. Досліджено результати обстеження та лікування 153 (58 чоловіків, 95 жінок) пацієнтів віком від 23 до 94 років (у середньому 69,95±15,83) із переломом ПВС. Результати. Частота гострих венозних тромбоемболічних ускладнень серед хворих із переломами ПВС становить 13,7 %. Переважна більшість (98 %) пацієнти цієї категорії мають додаткові фактори ризику розвитку ВТЕ, крім перелому стегнової кістки. Оцінка за шкалою Caprini 10 балів асоціюється із збільшенням ризику розвитку ВТЕ у хворих із переломами проксимального відділу стегна в 11,7 разів (95 % ДІ [1,25–109,3]), 11 балів — у 23,7 рази (95 % ДІ [2,25– 250,2]), 12 балів — у 45,1 рази (95 % ДІ [4,42–461,0]), 13 і більше балів — у 79 разів (95 % ДІ [8,95-697,4]) порівняно з наявністю 5–8 балів. Висновки. Виявлено, що оцінка за шкалою Caprini дозволяє виявити пацієнтів «украй високого ризику» (extremely high risk) розвитку ВТЕ. Граничний рівень (сutoff) кількісної оцінки ризику за шкалою Caprini > 10 балів дозволяє виявити хворих «украй високого ризику» тромбозів (AUROC 0,845; 95 % ДІ 0,769–0,922).