Клініко-експериментальні кореляції розвитку залишкової деформації хребта за умов вибухових переломів грудопоперекового відділу

Abstract

Objective: determination of residual deformation and fixation of the spine in thoracolumbar burst fractures.Methods: the re­sults of X-ray and CT examinations of 49 patients were ana­lyzed, which were divided into 4 groups depending on the mag­nitude of kyphotic deformation: I (16 people) — from 0º to 12º, II (21) —from 12º to 21º, III (7) — from 21º up to 30º, IV (5) — more than 30º. In the experiment, 6 physical models were cre­ated: 1st — normal; 2nd — up to 50 % of the vertebral body and one adjacent intervertebral disc were destroyed; 3rd — 50 % of vertebral body destroyed, one adjacent intervertebral disc, posterior parts of vertebral body and roots of arches (incom­plete with type A explosive fracture); 4th — 50 % of vertebral body, one adjacent intervertebral disc, posterior parts of verte­bral body, pedicles, interspinous ligaments (type AB, AC); 5th — the whole body (100 %) and two adjacent discs (full burst frac­ture type A); 6th — 100 % of the vertebral body, discs, pedicles and ligaments (damages of the AC type).Results: it is established that the parameters of the experimental models can be compared with the clinical data. The possibility of subsequent develop­ment of the spinal deformation is associated with the morphology of the injury. With the help of the developed experimental model, the main regularities of development of kyphotic de­formation in thoracolumbar burst fractures were determined. It is shown that the destruction of the vertebral body to 50 % results into the development of primary deformation, which does not progress with further loading. Damage to the posterior sup­port of the spinal column leads to the progression of residual deformation to 10 %.Conclusions: the deformation of the spine occurs during the destruction of the vertebral body, immediately at the time of injury and depends on its intensity. In case of damage to the posterior parts of the spine, in the case of subsequent loading, the deformation progression is possible.Цель: определение остаточной деформации и фиксации по­звоночника при взрывных переломах грудопоясничного отдела.Методы: проанализированы результаты рентгенологических и КТ-исследований 49 пациентов, которых, в зависимости от величины кифотической деформации, разделили на 4 группы: I (16 человек) — от 0º до 12º, II (21) — от 13º до 21º, III (7) — от 22º до 30º, IV (5) — больше 31º. В экспери­менте создано 6 физических моделей: 1-я — норма; 2-я — разрушено до 50 % тела позвонка и один смежный межпозвонковый диск (МПД); 3-я — разрушено 50 % тела позвонка, один смежный МПД, задние отделы тела позвонка и корни дуг (неполный взрывной перелом типа А); 4-я — 50 % тела позвонка, один смежный МПД, задние отделы тела позвонка, корни дуг, дуги, межостистые связки (тип АВ, АС); 5-я — все тело (100 %) и два смежных диска (полный взрывной перелом типа А); 6-я — 100 % тела позвонка, диски, дуги и связки (повреждения типа АС).Результаты: установлено, что показатели экспериментальных моделей можно сравнивать с клиническими данными. Возможность последующего развития деформации позвоночника связана с морфологией повреждения. С помощью разработанной экспериментальной модели определены основные закономерности развития кифотической деформации при взрывных переломах грудопоясничного отдела. Показано, что разрушение тела позвонка до 50 % приводит к развитию первичной деформации, которая не прогрессирует при дальнейшей нагрузке. Повреждение заднего опорного комплекса позвоночника приводит к прогрессированию остаточной деформации до 10 %.Выводы: деформация позвоночника возникает во время разрушения тела позвонка, непосредственно в момент травмы и зависит от ее интенсивности. При повреждении задних отделов позвоночника в случае последующей нагрузки возможно прогрессирование деформации.Мета: визначення залишкової деформації та фіксації хребта в разі вибухових переломів грудопоперекового відділу.Методи: проаналізовано результати рентгенологічних і КТ-досліджень 49 пацієнтів, яких, залежно від величини кіфотичної деформації, розділили на 4 групи: I (16 осіб) — від 0º до 12º, II (21) — від 13º до 21º, III (7) — від 22º до 30º, IV (5) —понад 31º. В експерименті створено 6 фізичних моделей: 1-а — норма; 2-а — зруйновано до 50 % тіла хребця і один суміжний міжхребцевий диск (МХД); 3-я — зруйновано 50 % тіла хребця, один суміжний МХД, задні відділи тіла хребця і корені дуг (неповний вибуховий перелом типу А); 4-а — 50 % тіла хребця, один суміжний МХД, задні відділи тіла хребця, корені дуг, дуги, міжостисті зв’язки (тип АВ, АС); 5-а — все тіло (100 %) і два суміжних диска (повний вибуховий перелом типу А); 6-а — 100 % тіла хребця, диски, дуги і зв’язки (ушкодження типу АС).Результати: установлено, що показники експериментальних моделей можна порівнювати з клінічними даними. Можливість подальшого розвитку деформації хребта пов’язана з морфологією ушкодження. За допомогою розробленої експериментальної моделі визначено основні закономірності розвитку кіфотичної деформації в разі вибухових переломів грудопоперекового відділу. Показано, що руйнування тіла хребця до 50 % спричинює розвиток первинної деформації, яка не прогресує під час подальшого навантаження. Ушкодження заднього опорного комплексу хребта призводить до прогресування залишкової деформації до 10 %.Висновки: деформація хребта виникає під час руйнування тіла хребця, безпосередньо в момент травми і залежить від її інтенсивності. У разі ушкодження задніх відділів хребта під час подальшого навантаження можливе прогресування деформації.