Пологова травма, акушерський параліч Дюшена–Ерба. Діагностика та лікування (огляд літератури)

Abstract

Obstetric practice dates back thousands of years, providing assistance to women in labor is often complicated by the rapid course of labor, pelvic presentation of the fetus, shoulder dystocia with a possible clavicle fracture. Damage to CV–CVI roots, classic Duchenne–Erb palsy, accounts for 46 % of the total number of obstetric palsies. Objective. To analyze the scientific and medical literature in order to identify historical scientific and practical information about the study of childbirth injuries, and, in particular, Duchenne–Erb's obstetric palsy. Methods. To study and analyze sources of scientific and medical information, publications from Google search engines, electronic databases PubMed, Google Scholar, archival medical journals. Results. The first data on obstetric paralysis were provided by Duchesne in 1872, highlighting thorough reports on upper extremity muscle damage. Subsequently, in 1874, Erb performed electrical stimulation of the affected muscles, finding out the zone of neurological damage. The history of the development and formation of this scientific issue is quite ambiguous, because it borders on two medical fields: neurosurgery and orthopedics. According to literary sources, it is obvious that the pathohistology and pathophysiology of the direct injury zone (roots CV–CVI), delayed changes in the function of the upper limb, and the latest diagnostic technologies simplify the understanding of the presentation. The existing methods of operative interventions allow physicians to improve the child's life. However, the question remains open regarding the use of certain operative interventions in relation to the child's age and further rehabilitation. Conclusions. Despite a significant stratum of scientific and practical research on Duchenne–Erb's obstetric palsy, there are still a number of questions regarding the diagnosis and treatment of children with this abnormality. The search for improving the functional state of the upper limb in children should continue.

Акушерська практика налічує тисячі років надання допомоги породіллям. Цей процес ускладнюється стрімким плином пологової діяльності, тазовим передлежанням плода, дистоцією плечиків із можливим переломом ключиці. Ушкодження корінців CV–CVI (класичний парез Дюшена–Ерба) складає 46 % від загальної кількості акушерських паралічів. Мета. Проаналізувати науково-медичну літературу, виявити історичну науково-практичну інформацію про дослідження пологового травматизму, зокрема, акушерського паралічу Дюшена–Ерба. Матеріал і методи. Вивчити й проаналізувати джерела науково-медичної інформації за допомогою пошукових систем Google, електронних баз PubMed, Google Scholar, архівів медичних журналів. Результати. Першу інформацію про акушерський параліч у 1872 році надав Дюшен, висвітливши ґрунтовні звіти щодо ураження м’язів верхньої кінцівки. Згодом, у 1874 році Ерб виконав електростимуляцію уражених м’язів, з’ясувавши зону неврологічного ураження. Історія розвитку та становлення цього наукового питання є досить неоднозначною, адже проблема знаходиться на межі двох медичних галузей: нейрохірургії й ортопедії. За літературними джерелами очевидно, що вивчено патогістологію та патофізіологію зони безпосередньої травми (корінці CV–CVI), відтерміновані зміни функції верхньої кінцівки та те, що новітні діагностичні технології спрощують розуміння клінічної картини. Існуючі методики оперативних втручань дозволяють покращити життєдіяльність дитини. Проте залишається питання стосовно застосування тих чи інших хірургічних утручань щодо віку дитини та її подальшої реабілітації. Висновки. Незважаючи на значний пласт науково-практичних досліджень акушерського паралічу Дюшена–Ерба, на сьогодні питання діагностики та лікування пацієнтів із цією патологією залишається актуальним. Наразі триває пошук покращення функціонального стану верхньої кінцівки в дітей.