Кореляція між магнітно-резонансною томографією та клінічним обстеженням під час аналізу ушкоджень задньолатерального кута колінного суглоба

Abstract

An analysis of the possibilities of MRI diagnostics of posterolateral corner injuries of the knee was performed. Thirty-three patients, 5 women and 28 men with a mean age of (32.9 ± 9.8) years (range 18–59), participated in the study. MRI was performed on average (7.8 ± 3.8) months after injury, with a minimum time of three months and a maximum of 18 months. The purpose of the study was to evaluate the correlation between MRI, clinical examination and diagnostic arthroscopy in posterolateral corner injuries of the knee. A comparative analysis was performed between MRI reports, clinical examination data and diagnostic arthroscopy results for the patients who underwent reconstruction of the posterolateral corner. Thus, we assessed the effectiveness of MRI for the diagnosis of such injuries. The results of the study showed that MRI in standard sequences has a sensitivity of 100 % for anterior cruciate ligament injuries, 86.96 % for posterior cruciate ligament injuries, 57.58 % for lateral collateral ligament injuries, and 24.24 % for hamstring tendon injuries. Conclusion: Posterolateral corner injuries are difficult to visualize and interpret; therefore, MRI imaging should not be used alone for diagnosis. Lateral collateral ligament injuries are described in MRI reports in 57.5 % of cases, and hamstring tendon injuries in only 24.2 %, and these diagnostic percentages cannot be used to guide surgical treatment. Visualization of posterolateral corner damage is possible on coronary oblique views, which are not routinely performed, so clinical diagnosis may be crucial for establishing the diagnosis.

Мета. Проаналізувати кореляцію між результатами магнітно-резонансної томографії (МРТ), клінічним обстеженням і діагностичною артроскопією в разі ушкоджень задньолатерального кута (ЗЛК) колінного суглоба. Методи. Проведено порівняльний аналіз між звітами МРТ, даними клінічного обстеження та результатами діагностичної артроскопії в пацієнтів після реконструкції ЗЛК та оцінено ефективність МРТ для діагностики таких ушкоджень. У дослідженні взяли участь 33 пацієнти, 5 жінок і 28 чоловіків із середнім віком (32,9 ± 9,8) років (діапазон 18–59). МРТ виконували в середньому через (7,8 ± 3,8) міс. після травми, із мінімальним часом 3 міс. та максимальним 18. Результати. Виявлено, що МРТ у стандартних послідовностях має 100 % чутливість у разі уражень передньої схрещеної зв’язки, 86,96 — за задньої, 57,58 — за умов травм латеральної колатеральної зв’язки та 24,24 % — сухожилка підколінного м’яза. Результати нашого дослідження доводять, що, на відміну від уражень схрещених зв’язок, периферичні ураження латерального відділу рідше діагностуються за допомогою МРТ. Висновок. Ушкодження задньолатерального кута важко візуалізувати й інтерпретувати, тому МРТ-зображення не слід використовувати окремо для діагностики. Ураження латеральної колатеральної зв’язки описано в звітах МРТ у 57,5 % випадків, а сухожилка підколінного м’яза — лише в 24,2. Зазначимо, що такими відсотками діагностики не можна керуватися під час визначення показів до хірургічного лікування. Візуалізація ушкодження задньолатерального кута можлива на косих проєкціях, котрі рутино не проводяться, тому клінічна діагностика може бути вирішальною для встановлення діагнозу.