Ендопротезування кульшового суглоба за умов вивиху стегна диспластичного ґенезу

Abstract

Objective: to assess current approaches to hip joint (HJ) ar­throplasty with high dysplastic dislocation and to evaluate out­comes. Methods: we studied the literature on the problem of to­tal hip arthroplasty under conditions of dysplastic coxarthrosis (DC) Crowe III–IV type classification and results of treatment in 322 patients (126 (39.1 %) — DC type III, 4 (4.4 %) — IV), wth domestic arthroplasty modular system with two types of ta­pered legs and two «dysplastic» with a square profile. Results: the main problem of hip joint arthroplasty in patients with DC Crowe III–IV type — selection of the optimal method of the femo­ral head construction, setting the cup on implant bed in the acetabulum (AC), prevention of cardiovascular and neurological complications. The method of low intertrochanteric osteotomy, femoral neck used in 126 cases (90 %) during the arthroplasty and length of limb offset from 2.8 to 4.5 cm without complica­tions. In 11 patients cup set to AC into true bed after osteotomy T. Paavilainen. In 3 cases subtrochanteric osteotomy performed with partial resection of the bone segment from 4 to 5 cm. Posi­tive results were obtained in 94.6 % of patients. Conclusions: in patients with DC III–IV type for Srowe when shortening the limb to 4 cm, treatment can be performed on the level or over minor trochanter intertrochanteric osteotomy, the release AC zone and immobilization of the proximal femur that saves its metaphysis and HJ muscular balance. In the case of complete dislocation of the femoral head with dysplastic genesis and shortening of the limbs over than 4 cm we recommend shorten­ing osteotomy together with the restoration of anatomic center of rotation of the head implant, ie setting the cup to the anatomic bed of AC combined with bone grafting defect in AC and use inserts 10º and 20º shed for prevent dislocation of the implant.

Цель: проанализировать современные подходы к эндопротезированию тазобедренного сустава (ТБС) в условиях высокого вывиха бедра диспластического генеза и оценить собственные результаты лечения. Методы: изучена специальная литература по проблеме тотального эндопротезирования ТБС в условиях диспластического коксартроза (ДК) III–IV типов по классификации Crowe и результаты лечения 322 больных (126 (39,1 %) — ДК III типа, 4 (4,4 %) — IV), которым выполнено эндопротезирование ТБС отечественными модульными системами с двумя видами конических ножек и двумя «диспластических» с квадратным профилем. Результаты: основные проблемы эндопротезирования ТБС у больных ДК III-IV типов по Crowe — выбор оптимального метода низведения головки бедренной кости, установление чашки эндопротеза в ложе вертлюжной впадины (ВВ), предупреждение сосудистых и неврологических осложнений. Метод низкой межвертельной остеотомии шейки бедренной кости применен в 126 случаях (90 %) во время эндопротезирования. Компенсировано длину конечности от 2,8 до 4,5 см без осложнений. У 11 пациентов чашка эндопротеза установлена в истинном ложе ВВ после остеотомии T. Paavilainen. В 3 случаях проведена подвертельная остеотомия с частичной резекцией сегмента кости от 4 до 5 см. Положительные результаты получены у 94,6 % больных. Выводы: у больных с ДК III–IV типов по Сrowe при укорочения конечности до 4 см, лечение может быть проведено с помощью низкой, над малым вертелом или на его уровне, межвертельной остеотомии, релизом зоны ВВ и иммобилизацией проксимального отдела бедренной кости, что дает возможность сохранить ее метафиз и мышечный баланс участка ТБС. В случае полного вывиха головки бедренной кости диспластического генеза и укорочения конечности более 4 см рекомендуем укорачивающую остеотомию вместе с восстановлением анатомического центра вращения головки эндопротеза, т. е. установкой чашки в анатомическом ложе ВВ в сочетании с костной пластикой дефекта ее крыши и применением вкладышей 10º и 20º навесом для предупреждения вывиха эндопротеза.

Мета: проаналізувати сучасні підходи до ендопротезування кульшового суглоба (КС) в умовах високого вивиху стегна диспластичного ґенезу та оцінити власні результати лікування. Методи: вивчено спеціальну літературу з проблеми тотального ендопротезування КС за умов диспластичного коксартрозу (ДК) III–IV типу за класифікацією Crowe та результати лікування 322 хворих (126 (39,1 %) — ДК ІІІ типу, 4 (4,4 %) — IV), яким виконано ендопротезування КС вітчизняними модульними системами з двома видами конічних ніжок та двома «диспластичних» із квадратним профілем. Результати: головні проблеми ендопротезування КС у хворих на ДК III–IV типу за Crowe — вибір оптимального методу зведення головки стегнової кістки, встановлення чашки ендопротеза в ложі кульшової западини (КЗ), попередження судинних та неврологічних ускладнень. Метод низької міжвертлюгової остеотомії шийки стегнової кістки застосовано в 126 випадках (90 %) під час ендопротезування й компенсовано довжину кінцівки від 2,8 до 4,5 см без ускладнень. У 11 пацієнтів чашка ендопротеза встановлена до істинного ложа КЗ після остеотомії T. Paavilainen. У 3 випадках проведено підвертлюгову остеотомію з частковою резекцією сегмента кістки від 4 до 5 см. Позитивні результати отримано в 94,6 % хворих.Висновки: у хворих із ДК III–IV типу за Сrowe у разі укорочення кінцівки до 4 см, лікування може бути проведено за допомогою низької, над малим вертлюгом або на його рівні, міжвертлюгової остеотомії, релізу зони КЗ та іммобілізації проксимального відділу стегнової кістки, що дає змогу зберегти її метафіз та м’язовий баланс ділянки КС. У разі повного вивиху головки стегнової кістки диспластичного ґенезу й укорочення кінцівки понад 4 см рекомендуємо скорочувальну остеотомію разом із відновленням анатомічного центру обертання головки ендопротеза, тобто встановлення чашки до анатомічного ложа КЗ у поєднанні з кістковою пластикою дефекту КЗ та використанням вкладишів 10 та 20º навісом для попередження вивиху ендопротеза.