Лікування ушкоджень надп’ятково-гомілкового суглоба з позиції біологічної медицини

Abstract

Injuries of capsule-ligamentous tissues in the structure of ankle joint trauma are 70–75 %. The consistent symptom in case of ankle joint capsule injury is a posttraumatic edema, which is treated usually with conservative methods (drugs on the basis of aescinum, hand lymphatic drainage, elastic bandages or stocking, exercises for stimulation of «muscular pump»). Per­spective is the applying for treatment of bioregulation drugs. Objective: to conduct the comparative analysis of dynamics of posttraumatic edema and pain regression in patients with ankle joint injuries with ITIRES medication («PEKANA Naturheilmittel GmbH», Germany) and reference drug of base therapy. Methods: we included 30 patients (middle age (39.4 ± 8.3) of years) with ruptures, tensions and overstrains of capsule-ligamentous tissues of ankle joint (S93.2, S93.4 on International Classification of Diseases 10th Revision). Patients were divided into two groups: Р (15 patients) — combination of ITIRES drug (drops, ointment) was used during 14 days, C (control, 15 patients) — standard antiedemic drugs on the basis of aescinum. We studied the changes of volume of the damaged extremity. Results: for the patients of group Р an antiedemic effect was marked already on the third day after trauma. On the 5th day the volume of the damaged extremity of relatively initial size was reduced on the average on 7 % against 1 % (р < 0.05) compare to control group. At the end of the first week of posttraumatic period the mean value of volume diminished on 11.9 % in a group Р compare to 1.7 % in a group C, on the 14th day — 18.3 % compare to 9.5 %. Decreasing of pain syndrome intensity for the patients of the group Р was observed on the end of the 3rd day period day with subsequent reducing to the 5th day; in the control group — on the 7th day period. Conclusions: efficiency of ITIRES application is shown in complex therapy of posttraumatic edema for patients with the ankle joint injuries.Повреждения капсульно-связочного аппарата в структуре травм голеностопного сустава (ГС) составляют 70–75 %. Постоянный симптом в случае травм капсулы и связок — посттравматический отек, для лечения которого обычно применяют консервативные методики (препараты на основе эсцина, ручной лимфатический дренаж, эластичные/противоотечные бинты или чулок, упражнения для стимулирования «мышечного насоса»). Перспективным является использование в схемах лечения биорегуляционных препаратов. Цель: провести сравнительный анализ динамики регрессии степени посттравматического отека и болевого синдрома у пациентов с повреждением ГС при проведении терапии препаратом ITIRES («PEKANA Naturheilmittel, GmbH», Германия) и референтными препаратами ба­зисной терапии. Методы: исследование выполнено при участии 30 пациентов (средний возраст (39,4 ± 8,3) лет) с разрывами, растяжением и перенапряжением капсульно-связочного аппарата в зоне ГС (S93.2, S93.4 по МКБ-10). Пострадавших разделили на две группы: Р (15 человек) — использована комбинация препарата ITIRES (капли, мазь) в течение 14 дней, К (контрольная, 15 пациентов) — стандартные противоотечные препараты на основе эсцина. Исследовали изменения объема поврежденной конечности. Результаты: у пациентов группы Р противоотечный эффект отмечен уже на 3-и сутки после травмы. На 5-е сутки у них выявлено снижение объема поврежденной конечности относительно исходной величины в среднем на 7 % против 1 % (р < 0,05) в контрольной группе. В конце первой недели посттравматического периода среднее значение объема уменьшилось на 11,9 % в группе Р против 1,7 % в группе К, на 14-й день — 18,3 % против 9,5 %. Ослабление интенсивности болевого синдрома у пациентов группы Р наблюдали на конец 3-х сут с последующим его снижением к 5-м, а в контрольной — на 7-е сут. Выводы: продемонстрирована эффективность применения ITIRES в комплексной терапии посттравматических отеков у пациентов с повреждениями ГС.Ушкодження капсульно-зв’язкового апарата в структурі травм надп’ятково-гомілкового суглоба (НГС) становлять 70–75 %. Постійний симптом у разі травм капсули та зв’язок — післятравматичний набряк, для лікування якого зазвичай застосовують консервативні методики (препарати на основі есцину, ручний лімфатичний дренаж, еластичні/протинабрякові бинти чи панчохи, вправи для стимулювання «м’язового насоса»). Перспективним є використання в схемах лікування біорегуляційних препаратів. Мета: провести порівняльний аналіз динаміки регресії ступеня післятравматичного набряку та больового синдрому в пацієнтів з ушкодженням НГС за умов проведення терапії препаратом ITIRES («PEKANA Naturheilmittel, GmbH», Німеччина) та референтними препаратами базисної терапії. Методи: дослідження виконано за участю 30 пацієнтів (середній вік (39,4 ± 8,3) років) із розривами, розтягненням і перенапруженням капсульно-зв’язкового апарата в зоні НГС (S93.2, S93.4 по МКБ-10). Постраждалих розподілили на дві групи: Р (15 осіб) — використана комбінація препарату ITIRES (краплі, мазь) протягом 14 днів, К (контрольна, 15 пацієнтів) — стандартні протинабрякові препарати на основі есцину. Досліджували зміни об’єму ушкодженої кінцівки. Результати: у пацієнтів групи Р протинабряковий ефект відзначений вже на 3-ю добу після травми. На 5-у добу в них виявлено зниження об’єму ушкодженої кінцівки відносно початкової величини в середньому на 7 % проти 1 % (р < 0,05) у контрольній групі. Наприкінці першого тижня післятравматичного періоду середнє значення об’єму зменшилось на 11,9 % у групі Р проти 1,7 % у групі К, на 14-й день — 18,3 % проти 9,5 %. Ослаблення інтенсивності больового синдрому в пацієнтів групи Р спостерігали на кінець 3-ї доби з подальшим його зниженням до 5-ї, а в контрольній — на 7-му добу. Висновки: продемонстровано ефективність застосування ITIRES у комплексній терапії післятравматичних набряків у пацієнтів з ушкодженнями НГС.