Використання аутофібрину для стимулювання остеорепарації в лікуванні переломів довгих кісток
Вантажиться...
Дата
Автори
ORCID
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування»
Анотація
The use of autofibrinum enriched with erythrocytes for the stimulation of reparative osteogenesis is one of the perspective trend of bioimplantology. The goal: to investigate the forming of bone regenerate under conditions of placing of autofibrinous clot around or between the bone fragments during the surgical treatment of patients with diaphyseal long bones fractures of extremities. Methods: the main group included 24 patients — 14 with acute fractures (tibia/fibula 5, humerus 1, femur 1, ulna 3, radius 4) and 10 with ununited fractures 4–6 month after initial trauma (humerus 5, tibia/fibula 2, forearm 2). 21 patients with acute diaphyseal fractures were included in the comparison group (tibia/fibula 8, forearm 9, humerus 4). The patients underwent osteosynthesis with LCP-plates, external fixators, intramedullary pin. Autofibrinum was produced according to J. Choukroun method. It was placed subperiostaly with covering of fracture zone or in bone defect. Regeneration in the place of clot was assessed with radiografy. The results: it was defined that 89.47 % patients of the main group had formation of bone regnerate of corresponding size with fragments healing. The expert assessment of X-ray films was performed by two independent specialist. Coefficient of agreement was equal to 0.8–1 according to Cohen’s Kappa (complete matching). The formation of periostel regenerate was noticed in 23.8 % patinets of comparison group. However, its relative height (14 ± 2.4) % was sagnificantly less comparing with the same index in main group (45 ± 10) %. Conclusion: usage of autofibrinum, produced according to J. Choukroun method, as a osteoplastic material in the surgical treatment of the long bones of extremities leads to forming of bone regenerate in the place of its location.
Одним из перспективных направлений биоимплантологии является применение аутофибрина, обогащенного тромбоцитами, для стимуляции репаративного остеогенеза.Цель: исследовать образование костного регенерата в условиях расположения аутофибринового сгустка возле или между отломками при хирургическом лечении пациентов с диафизарными переломами длинных костей конечностей.Методы: в основную группу с использованием аутофибрина вошло 24 пациента — 14 со свежими переломами (костей голени 5, плечевой кости 1, бедренной 1, локтевой 3, лучевой 4) и 10 с несращением отломков 4–6-месячной давности (плечевой кости 5, костей голени 2, предплечья 2). В группу сравнения включен 21 пациент со свежими диафизарными переломами (костей голени 8, предплечья 9, плечевой кости 4). Пациентам выполнен остеосинтез LСP-пластинами, аппаратами внешней фиксации, интрамедуллярной спицей. Аутофибрин получали по методу J. Choukroun, размещали периостально с перекрытием зоны перелома или в костном дефекте. Регенерацию в месте расположения сгустка оценивали рентгенологически.Результаты: установлено, что у 89,47 % пациентов основной группы в области периостального расположения фибрина образовался костный регенерат соответствующего размера со сращением отломков. Проведенное экспертное оценивание рентгенограмм двумя независимыми специалистами выявило коэффициент согласования 0,8–1 по Cohen’s Kappa (полное согласование). В контрольной группе в 23,8 % случаев отмечено образование периостального регенерата. Причем его относительная высота (14 ± 2,4) % была значительно меньше показателей основной группы (45 ± 10) %.Выводы: использование аутофибрина, полученного по методу J. Choukroun, как остеопластического материала при хирургическом лечении диафизарных переломов длинных костей конечностей приводит на месте его расположения к образованию костного регенерата.
Одним із перспективних напрямків біоімплантології є застосування аутофібрину, збагаченого тромбоцитами, для стимуляції репаративного остеогенезу.Мета: дослідити утворення кісткового регенерату в умовах розташування аутофубринового згустку навколо або між відламків під час хірургічного лікування пацієнтів з діафізарними переломами довгих кісток кінцівок.Методи: в основну групу з використанням аутофібрину увійшло 24 пацієнти — 14 зі свіжими переломами (кісток гомілки 5, плечової кістки 1, стегнової 1, ліктьової 3, променевої 4) і 10 з незрощенням відламків 4–6-місячної давності (плечової кістки 5, кісток гомілки 2, передпліччя 2). До групи порівняння включено 21 пацієнта зі свіжими діафізарними переломами (кісток гомілки 8, передпліччя 9, плечової кістки 4). Пацієнтам виконано остеосинтез LСP-пластинами, апаратами зовнішньої фіксації, інтрамедулярної спицею. Аутофібрин отримували за методом J. Choukroun, розміщували періостально з перекриттям зони перелому або в кістковому дефекті. Регенерацію в місці розташування згустку оцінювали рентгенологічно.Результати: встановлено, що у 89,47 % пацієнтів основної групи в ділянці періостального розташування фібрину утворився кістковий регенерат відповідного розміру зі зрощенням відламків. Проведене експертне оцінювання рентгенограм двома незалежними фахівцями виявило коефіцієнт узгодження 0,8–1 за Cohen's Kappa (повне узгодження). У контрольній групі у 23,8 % випадків відмічено утворення періостального регенерату. Причому його відносна висота (14 ± 2,4) % була значно меншою за показники основної групи (45 ± 10) %. Висновки: використання аутофібрину, отриманого за методом J. Choukroun, як остеопластичного матеріалу в хірургічному лікуванні діафізарних переломів довгих кісток кінцівок призводить на місці його розташування до утворення кісткового регенерату.
Одним из перспективных направлений биоимплантологии является применение аутофибрина, обогащенного тромбоцитами, для стимуляции репаративного остеогенеза.Цель: исследовать образование костного регенерата в условиях расположения аутофибринового сгустка возле или между отломками при хирургическом лечении пациентов с диафизарными переломами длинных костей конечностей.Методы: в основную группу с использованием аутофибрина вошло 24 пациента — 14 со свежими переломами (костей голени 5, плечевой кости 1, бедренной 1, локтевой 3, лучевой 4) и 10 с несращением отломков 4–6-месячной давности (плечевой кости 5, костей голени 2, предплечья 2). В группу сравнения включен 21 пациент со свежими диафизарными переломами (костей голени 8, предплечья 9, плечевой кости 4). Пациентам выполнен остеосинтез LСP-пластинами, аппаратами внешней фиксации, интрамедуллярной спицей. Аутофибрин получали по методу J. Choukroun, размещали периостально с перекрытием зоны перелома или в костном дефекте. Регенерацию в месте расположения сгустка оценивали рентгенологически.Результаты: установлено, что у 89,47 % пациентов основной группы в области периостального расположения фибрина образовался костный регенерат соответствующего размера со сращением отломков. Проведенное экспертное оценивание рентгенограмм двумя независимыми специалистами выявило коэффициент согласования 0,8–1 по Cohen’s Kappa (полное согласование). В контрольной группе в 23,8 % случаев отмечено образование периостального регенерата. Причем его относительная высота (14 ± 2,4) % была значительно меньше показателей основной группы (45 ± 10) %.Выводы: использование аутофибрина, полученного по методу J. Choukroun, как остеопластического материала при хирургическом лечении диафизарных переломов длинных костей конечностей приводит на месте его расположения к образованию костного регенерата.
Одним із перспективних напрямків біоімплантології є застосування аутофібрину, збагаченого тромбоцитами, для стимуляції репаративного остеогенезу.Мета: дослідити утворення кісткового регенерату в умовах розташування аутофубринового згустку навколо або між відламків під час хірургічного лікування пацієнтів з діафізарними переломами довгих кісток кінцівок.Методи: в основну групу з використанням аутофібрину увійшло 24 пацієнти — 14 зі свіжими переломами (кісток гомілки 5, плечової кістки 1, стегнової 1, ліктьової 3, променевої 4) і 10 з незрощенням відламків 4–6-місячної давності (плечової кістки 5, кісток гомілки 2, передпліччя 2). До групи порівняння включено 21 пацієнта зі свіжими діафізарними переломами (кісток гомілки 8, передпліччя 9, плечової кістки 4). Пацієнтам виконано остеосинтез LСP-пластинами, апаратами зовнішньої фіксації, інтрамедулярної спицею. Аутофібрин отримували за методом J. Choukroun, розміщували періостально з перекриттям зони перелому або в кістковому дефекті. Регенерацію в місці розташування згустку оцінювали рентгенологічно.Результати: встановлено, що у 89,47 % пацієнтів основної групи в ділянці періостального розташування фібрину утворився кістковий регенерат відповідного розміру зі зрощенням відламків. Проведене експертне оцінювання рентгенограм двома незалежними фахівцями виявило коефіцієнт узгодження 0,8–1 за Cohen's Kappa (повне узгодження). У контрольній групі у 23,8 % випадків відмічено утворення періостального регенерату. Причому його відносна висота (14 ± 2,4) % була значно меншою за показники основної групи (45 ± 10) %. Висновки: використання аутофібрину, отриманого за методом J. Choukroun, як остеопластичного матеріалу в хірургічному лікуванні діафізарних переломів довгих кісток кінцівок призводить на місці його розташування до утворення кісткового регенерату.
Опис
Бібліографічний опис
4, 5–10
