Експериментальні дослідження фармакологічної дії вуглекислого газу в разі корекції запалення суглобів

Abstract

Osteoarthritis is considered one of the leading causes of chronic disability and is a significant problem on human health and the economy. Chronic pain is the dominant symptom that prompts patients to seek medical attention. Pain mechanisms in osteoarthritis remained unknown for a long time. However, it is known that chronic inflammation of the joint can be a key factor in the occurrence and exacerbation of pain or changes in the perception of pain. Pharmacological therapy is often based on the use of steroidal and non-steroidal anti-inflammatory drugs, but their long-term use or large doses can cause side effects. That is why the development of new methods of treatment of inflammatory processes is the object of active research, as they can affect various mechanisms. In this context, carboxytherapy is an interesting alternative or addition to existing treatment regimens aimed at reducing pain in patients with osteoarthritis. This method involves the administration of medical carbon dioxide (CO2) to improve blood supply to tissues, which can contribute to humoral, biochemical and tissue mechanisms. Studying the effects of carboxytherapy in animal models of inflammation is important for understanding its potential benefits and mechanisms of action. Objective. Study of anti-inflammatory properties of carboxytherapy both in monotherapy and in its combined use. Methods. Carboxytherapy is the injection of carbon dioxide in monotherapy and when used in combination on the formalin model of inflammation in animals. Results. The obtained research results prove the anti-inflammatory properties of carbon dioxide on the model of formalin inflammationin animals. Conclusions. The combined use of carboxytherapy enhanced the effect of conventional drugs on the formalin model of inflammation in animals. The establishment of an anti-inflammatory effect of carboxytherapy indicates the therapeutic value of CO2, while emphasizing the need for further in-depth studies to explore its mechanisms and confirm the efficacy for clinical use.

Остеоартрит (ОА) вважається однією з основних причин  хронічної інвалідності та є значним тягарем для здоровʼя й економіки. Хронічний біль — домінуючий симптом, який змушує пацієнтів звертатися за медичною допомогою. Протягом тривалого часу механізми болю за ОА залишалисяневивченими, але зараз відомо, що хронічне запалення суглоба може бути ключовим чинником у виникненні та посиленні болю або зміні його сприйняття. Фармакотерапія часто базується на застосуванні стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів, проте їхнє тривале використання або великі дози можуть викликати побічні ефекти. Саме тому, розвиток нових методик лікування запальних процесів стає об’єктом активних досліджень, оскільки вони можуть впливати на різні механізми. У цьому контексті карбокситерапія являє собою цікаву альтернативу або доповнення існуючих схем лікування, спрямованих на зменшення болю за ОА. Ця методика передбачає введення медичного вуглекислого газу (CO2) із метою покращення кровопостачання тканин, що може сприяти гуморальним, біохімічним і тканинним механізмам. Дослідження ефектів карбокситерапії на тваринних моделях запалення важливо для розуміння її потенційних переваг і механізмів дії. Мета. Дослідження протизапальних властивостей карбокситерапії як в монотерапії, так і в разі комбінованого її використання. Методи. Карбокситерапія — інʼєкції вуглекислого газу в монотерапії та за комбінованого використання на формаліновій моделі запалення у тварин. Результати. Отримані результати дослідження засвідчують протизапальні властивості вуглекислого газу на моделі формалінового запалення у тварин. Висновки. Комбіноване використання карбокситерапії підсилило дію традиційних ліків на формаліновій моделі запалення у тварин. Підтвердження протизапальних властивостейкарбокситерапії вказує на терапевтичну значущість СО2, водночас наголошуючи на необхідності подальших поглиблених досліджень для вивчення механізмів і підтвердження ефективності для клінічного застосування.