Фактори ризику рецидиву грижі міжхребцевого диска поперекового відділу хребта після первинної ендоскопічної трансфорамінальної дискектомії. Повідомлення 2

Abstract

Recurrence of lumbar disc herniation (LDH) after primary endoscopic transforaminal discectomy (PETD) is diagnosed in 3.8–15 % of cases. Objective. To study preoperative radiographic and MRI signs that potentiate LDH recurrence after PETD. Methods The study material consisted of articles identifying radiographic and MRI risk factors for recurrent LDH after PETD between 2015 and 2025 in the PubMed, Google Scholar, and Medline databases. The study method was a systematic review of relevant literature sources. Results. The level of LDH does not influence the incidence of rLDH, although some authors consider the presence of a disc herniation in the upper lumbar spine as a risk factor for recurrence. rLDH is significantly more frequently recorded with primary disc protrusion; in cases of migrated disc herniation, the risk of rLDH significantly increases with large intracanal displacement of disc material extending beyond the inferior margin of the superior or inferior vertebral pedicle. The use of PETD for resection of central disc herniations most often results in recurrent LDH (compared to foraminal, extraforaminal, and migratory) due to technical errors. A study of disc height index dynamics in the pre- and postoperative periods and the degree of Modic type endplate degeneration showed that the less severe the degenerative processes in the prolapsed intervertebral disc, the higher the risk of herniation recurrence after PETD. Conclusions. Recurrence disc herniation after PETD is significantly more common in cases of primary protrusion and significantly increases with large annular defects (≥ 6 mm). rLDH is significantly more common in discs with moderate degenerative changes, with a disc height index of approximately 0.37 ± 0.09 and Modic type 1Рецидив грижі міжхребцевого диска (ГМД) поперекового відділу хребта (ПВХ) після первинної ендоскопічної трансфорамінальної дискектомії (ПЕТД) діагностується в 3,8– 15 % випадків. Мета. Вивчити на передопераційному етапі рентгенологічні та МРТ-ознаки, які потенціюють рецидив ГМД ПВХ після ПЕТД. Методи. Проаналізовано статті, які містять визначення рентгенологічних і МРТ-факторів ризику рецидиву грижі міжхребцевого диска (рГМД) ПВХ після ПЕТД, за період 2015–2025 р. у базах даних PubMed, Google Scholar, Medline. Здійснено систематичний огляд релевантних джерел літератури. Результати. Рівень грижі міжхребцевого диска ПВХ не впливає на частоту рГМД, хоча окремі автори розглядають її наявність у верхньопоперековому відділі як ризик рецидивування. Значущо частіше рГМД реєструється в разі первинної протрузії диска; у разі грижі, яка мігрувала, ризик рГМД достовірно зростає за умов значного інтраканального зміщення матеріалу диска, який виходить за межі нижнього краю верхньої або нижньої ніжки хребця. Використання ПЕТД для резекції центральних гриж дисків найчастіше призводить до рГМД через технічні помилки. Вивчення динаміки індексу висоти диска в перед- та післяопераційному періодах та ступеня дегенерації замикальних пластинок диска за типом Modic показало, що чим менш виражені дегенеративні процеси, тим вище ризик рецидиву грижі після ПЕТД. Висновки. рГМД після ПЕТД достовірно частіше реєструється в разі первинної протрузії і достовірно зростає за умов значних дефектів фіброзного кільця. Значимо частіше ГМД рецидивує в дисках із помірно вираженими дегенеративними змінами з індексом висоти диска приблизно 0,37 ± 0,09 та типом Modic 1.