Ендопротезування головки променевої кістки (огляд літератури)

Abstract

On the basis of the literature analysis, various variants of the ra­dial head endoprostheses, which were used earlier and are now used in clinical practice, are considered: monobloc, individu­al monobloc, sectional modular monobloc, bipolar modular. The generally accepted classification of endoprostheses does not exist for the radial head — today they are distributed by de­sign to monoblocal and bipolar. Monoblocal endoprosthesis can be either modular or sectional. Bipolar radial head endopros­thesis has joint between the implant head and the leg of the hinge node, an additional degree of freedom in which provides the maximum congruent location of the head of the endoprosthe­sis during flexsion, extension and rotation of the radius in the el­bow joint. The biomechanical peculiarities of the functioning of different types of endoprostheses are determined, sort-term and long-term clinical results of their application are shown. The indications for radial head replacement are: the lack of technical ability to perform internal fixation of Mason-Hotch­kiss types III and IV injuries, as well as in the case of additional destabilizing disorders of the capsule-ligamentous apparatus, Essex-Loprest type injury, and instability of the elbow and/or pain in the arm after radial head resection, its unsatisfactory osteosynthesis, tumors of the proximal radius. The authors claim that in case of use of metallic endoprostheses, the radial head restores the valgus stability of the elbow to the normal level. From the first radial head replacement has passed over than 75 years, and the search for an ideal endoprosthesis is relevant. Despite the large number of designs and types of endoprosthe­sis, there is currently no implant that works as a natural radial head. All technological improvements are aimed at increasing the life of implants and minimizing injuries to the cartilage and soft tissues both during installation and in the process of work.На основе анализа литературы рассмотрены различные варианты эндопротезов головки лучевой кости (ГЛК), которые применяли раньше и теперь используют в клинической практике, а именно: моноблочные, индивидуальные моноблочные, разъемные модульные моноблочные, биполярные модульные. Общепринятой классификации эндопротезов ГЛК не существует — сегодня их распределяют по конструкции на моноблочные и биполярные. Моноблочный эндопротез может быть разъемным модульным или неразъемным. Под биполярным эндопротезом ГЛК понимают наличие между головкой имплантата и ножкой шарнирного узла, дополнительную степень свободы в котором обеспечивает максимально конгруэнтное расположения головки эндопротеза во время сгибания-разгибания и ротации лучевой кости в локтевом суставе. Определены биомеханические особенности функционирования различных видов эндопротезов, приведены ближайшие и отдаленные клинические результаты их применения. Показаниями к эндопротезированию ГЛК являются: отсутствие технической возможности выполнить внутреннюю фиксацию в условиях повреждения III и IV типов по Mason-Hotchkiss, а также при дополнительных дестабилизирующих нарушениях капсульно-связочного аппарата, повреждениях типа Essex-Loprest, нестабильности локтевого сустава и / или болевого синдрома в кисти после резекции ГЛК, ее неудовлетворительного остеосинтеза, опухоли проксимального отдела лучевой кости. Авторами доказано, что при использовании металлических эндопротезов ГЛК восстанавливается вальгусная стабильность локтевого сустава до нормального уровня. От первого эндопротезирования ГЛК прошло более 75 лет, а поиски идеального эндопротеза продолжаются. Несмотря на большое количество конструкций и типов эндопротезов, сейчас отсутствует имплантат, работающий как естественная ГЛК. Все технологические усовершенствования направлены на увеличение срока функционирования имплантатов и максимальное снижение травмирования хряща и мягких тканей как при установке, так и в процессе работы.На підставі аналізу літератури розглянуто різні варіанти ендопротезів головки променевої кістки (ГПК), які застосовували раніше і тепер використовують у клінічній практиці, а саме: моноблочні, індивідуальні моноблочні, роз’ємні модульні моноблочні, біполярні модульні. Загальноприйнятої класифікації ендопротезів ГПК не існує — сьогодні їх розподіляють за конструкцією на моноблочні та біполярні. Моноблочний ендопротез може бути роз’ємним модульним або нероз’ємним. Під біполярним ендопротезом ГПК розуміють наявність між головкою імплантата і ніжкою шарнірного вузла, додатковий ступінь свободи в якому забезпечує максимально конгруентне розташування головки ендопротеза під час згинання-розгинання і ротації променевої кістки в ліктьовому суглобі. Визначено біомеханічні особливості функціонування різних видів ендопротезів, наведено найближчі та віддалені клінічні результати їхнього застосування. Показаннями до ендопротезування ГПК є: відсутність технічної можливості виконати внутрішню фіксацію за умов ушкодження ІІІ і IV типів за Mason-Hotchkiss, а також у випадку додаткових дестабілізуючих порушень капсульно-зв’язкового апарата, ушкодження типу Essex-Loprest, нестабільності ліктьового суглоба і/або больового синдрому в кисті після резекції ГПК, її незадовільного остеосинтезу, пухлини проксимального відділу променевої кістки. Авторами доведено, що в разі використання металевих ендопротезів ГПК відновлюється вальгусна стабільність ліктьового суглоба до нормального рівня. Від першого ендопротезування ГПК минуло понад 75 років, а пошуки ідеального ендопротеза тривають. Незважаючи на велику кількість конструкцій і типів ендо­протезів, нині відсутній імплантат, що працює як природна ГПК. Усі технологічні удосконалення спрямовані на збільшення терміну функціонування імплантатів і максимальне зниження травмування хряща і м’яких тканин як під час установлення, так і в процесі роботи.