Дослідження якості життя у хворих на ідіопатичний сколіоз у віддаленому післяопераційному періоді

Abstract

Spinal deformity is one of the demonstrating diseases on example of which one may trace how treatment changes the patients' quality of life. By the final outcome of the treatment either the surgeon or the patient should be happy. However, comparative studies of quality of life in patients after ventral and posterior corrective spinal fusion (VSF and PSF) are absent. Purpose: based on subjective evaluation to explore and to compare quality of life in patients with idiopathic scoliosis after VSF and PSF in distant postoperative period. Methods: 36 patients with idiopathic scoliosis selected for the study we divided into two groups (18 persons in each). In the first group curvature correction was performed using VSF, and in the second — PSF. The criteria for inclusion in the group was the type of idiopathic scoliosis Lenke 1A and 5C, age over 12 years, performing short segmental VSF or selective PSF, consent of patients for examination within two years after surgery. To assess the quality of life we used the adapted and translated into Ukrainian and Russian language SRS-30 questionnaire. Results: It was found that the best overall average rating in outcome of treatment were given by patients of group VSF comparing to patients from the group PSF. In patients after VSF it was determined better outcome in 5–15 % an average. Statistically reliable difference between the values was found in the sections of psychological state (p = 0.091), pain (p = 0.028) and satisfaction with the treatment (p = 0.027). The overall average survey of patients in the first group was better by approximately 13 % compared with the second one. Conclusions: The performance of VSF in patients with idiopathic scoliosis provides the best on 13 % subjective outcome in distant postoperative period comparing with patients whom PSF was used in.

Деформации позвоночника являются одним из показательных заболеваний, на примере которых можно проследить, как лечение изменяет качество жизни пациентов. Конечным результатом лечения должны быть довольны и хирург, и пациент. Однако сравнительные исследования качества жизни у больных после выполнения вентрального и заднего корригирующего спондилодеза (ВКС и ЗКС) отсутствуют. Цель: на основе субъективной оценки исследовать и сравнить качество жизни после выполнения ВКС и ЗКС у больных идиопатическим сколиозом в отдаленном послеоперационном периоде. Методы: отобранных для исследования 36 пациентов с идиопатическим сколиозом разделили на две группы (по 18 человек в каждой). В первой группе коррекцию искривления осуществляли с помощью ВКС, а во второй — ЗКС. Критериями включения в группы был идиопатический сколиоз типа Lenke 1A и 5С, возраст более 12 лет, выполнение короткосегментарного ВКС или селективного ЗКС, согласие больных на обследование в течение двух лет после операции. Для оценки качества жизни использовали адаптированный и переведенный на украинский и русский язык опросник SRS-30. Результаты: установлено, что лучшую общую среднюю оценку результатов лечения дали больные группы ВКС по сравнению с пациентами из группы ЗКС. У пациентов после ВКС определен лучший результат лечения в среднем на 5–15 %. Статистически достоверная разница между значениями обнаружена в разделах психологического состояния (р = 0,091), боли (р = 0,028) и удовлетворенности результатами лечения (р = 0,027). Общий средний показатель анкетирования в первой группе больных был лучше примерно на 13 % по сравнению со второй. Выводы: выполнение ВКС у больных идиопатическим сколиозом обеспечивает лучший на 13 % субъективный результат лечения в отдаленном послеоперационном периоде по сравнению с больными, у которых использовали ЗКС.

Деформації хребта є одним із показових захворювань, на прикладі яких можна простежити, як лікування змінює якість життя пацієнтів. Кінцевим результатам лікування мають бути задоволені й хірург, й пацієнт. Проте порівняльні дослідження якості життя у хворих після виконання вентрального та заднього коригувального спондилодезу (ВКС і ЗКС) відсутні. Мета: на підставі суб’єктивного оцінювання дослідити та порівняти якість життя після виконання ВКС та ЗКС у хворих на ідіопатичний сколіоз у віддаленому післяопераційному періоді. Методи: відібраних для дослідження 36 пацієнтів з ідіопатичним сколіозом поділили на дві групи (по 18 осіб у кожній). У першій групі корекцію викривлення здійснювали за допомогою ВКС, а в другій – ЗКС. Критеріями включення до груп були ідіопатичний сколіоз типу Lenke 1A та 5С, вік понад 12 років, виконання короткосегментарного ВКС або селективного ЗКС, згода хворих на обстеження протягом двох років після хірургічного втручання. Для оцінювання якості життя використовували адаптований та перекладений на українську або російську мову опитувальник SRS-30. Результати: встановлено, що кращу загальну середню оцінку результатів лікування дали хворі групи ВКС порівняно з пацієнтами групи ЗКС. У пацієнтів після ВКС визначено кращий результат лікування в середньому на 5–15 %. Статистично значущу різницю між значеннями виявлено в психологічному стані (р = 0,091), болю (р = 0,028) та задоволеності результатами лікування (р = 0,027). Загальний середній показник анкетування в першій групі хворих був кращим приблизно на 13 % порівняно з другою. Висновки: виконання ВКС у хворих на ідіопатичний сколіоз забезпечує кращий на 13 % суб’єктивний результат лікування у віддаленому післяопераційному періоді порівняно з хворими, в яких використовували ЗКС.