Прямий передній хірургічний доступ для тотального ендопротезування кульшового суглоба як альтернатива прямому латеральному доступу

Abstract

The frequency of total hip arthroplasty (THA) is continuously increasing. Currently, efforts are underway to improve the efficiency of this surgery, making the choice of surgical approach a key factor in its success. The direct anterior approach is gaining popularity due to faster patient recovery, but its advantages and disadvantages compared to the direct lateral approach are not yet fully understood. Objective. To compare the outcomes of the direct anterior and direct lateral approaches in primary total hip arthroplasty, as well as to identify ways to improve the results of THA performed using the direct anterior approach. Methods. A literature search was conducted in three bibliographic databases: PubMed, Scopus, and Web of Science. Results. The direct anterior approach has been found to reduce postoperative pain, blood loss, the likelihood of periprosthetic infection, and hospital stay duration. However, there is an increased risk of dislocation and revision surgery. Several randomized controlled trials have been cited, studying issues related to effective pain management, wound healing, prevention of lateral femoral cutaneous nerve injury, blood loss, prosthetic stem design, specific surgical techniques, equipment selection, early mobilization after THA, and the use of modern software for THA planning. Conclusions. The literature review revealed that patients who underwent THA via the direct anterior approach experienced less postoperative pain. The shorter incision associated with this approach also reduces intraoperative blood loss and periprosthetic infection rates. However, the risk of dislocation and subsequent revision surgeries increases, as does the incidence of nerve paralysis due to lateral femoral cutaneous nerve injury.

Частота виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС) постійно зростає. Наразі триває пошук способів підвищення ефективності цієї операції, тому вибір хірургічного доступу є визначальним чинником її результативності. Прямий передній доступ стає все більш популярним унаслідок швидкого відновлення пацієнтів, але повністю не з’ясовано його недоліки чи переваги відносно прямого латерального. Мета. Порівняти результати використання прямих переднього та латерального доступів для первинного тотального ендопротезування кульшового суглоба, а також з’ясувати способи покращення результатів виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба під час прямого переднього доступу. Методи. Пошук літератури проведено в трьох бібліографічних базах: PubMed, Scopus та Web of Science. Результати. Виявлено, що застосування переднього доступу дозволяє знизити післяопераційний біль, крововтрату, ймовірність перипротезної інфекції, тривалість перебування в лікарні. Проте існує ризик вивиху головки ендопротеза та ревізійних втручань. Наведено висновки декількох рандомізованих контрольованих досліджень, у яких вивчали питання ефективного знеболення, способів сприяння загоєнню рани, запобігання ушкодженню бічного шкірного нерва стегна, крововтрати, дизайну ніжки ендопротеза, особливостей хірургічної техніки та вибору обладнання для використання цього доступу, ранньої мобілізації пацієнта після ТЕКС, застосування сучасних програмних засобів для планування ТЕКС. Висновок. У результаті проведеного аналізу літератури встановлено, що хворі після використання ТЕКС переднім доступом відчувають менший післяопераційний біль. Також через меншу довжину розрізу в разі такого доступу знижується інтраопераційна крововтрата, кількість випадків перипротезної інфекції; проте зростае ризик вивиху головки ендопротеза та, як наслідок, ревізійних втручань; підвищується частота нервового паралічу внаслідок ушкодження бічного шкірного нерва стегна.