Спосіб фіксації ліктьового нерва після його підшкірної транспозиції

Abstract

For prevention of dislocation of the ulnar nerve after its subcutane­ous transposition they use various methods: fixation of the nerve with cut in a special way fascial or adiposal patches-blocks. The paper presents one more way to solve this problem. Objective: To describe the method of fixation of the ulnar nerve after its subcu­taneous transposition. The method is simpler and less traumatic compared with other ones. Methods: subcutaneous transposition of the ulnar nerve we performed in 8 patients with idiopathic syndrome of cubital channel and in 3 with inveterate injury of the ulnar nerve. For approach to the ulnar nerve in the area of elbow joint they perform longitudinal undulating incision with length of 12–14 cm. The top of one of the «waves» section should be turned laterally and placed 1.5–2 cm laterally from the apex of the medial epicondyle of the humerus. After transposition of the nerve in the forearm fascia in the longitudinal direction they perform C-shaped incision that form and location coincides with the peak of the «wave» of skin incision. In the area of the top «wave» they impose 3–4 vertical mattress skin and subcutaneous fascial sutures. Post­operative immobilization is not used except stitching of damaged nerve when they impose splint in flexion position of the forearm. Transpositioned nerve is held in place due to skin-subcutaneous-fascial scar created. The outcomes were assessed in 10 patients after 13 months in average (from 3 to 24) after surgery. In none patients during active-passive flexion-extension of elbow there were not determined any dislocation of the fixed ulnar nerve in the area of the ulnar groove. Full function in elbow was preserved in all of 10 patients. There was no observed any phenomena of irritation of displaced ulnar nerve by postoperative scar. The positive outcomes were obtained in all cases. Conclusions: The described by us simple and low-impact method is effective and can be successfully used to fix the ulnar nerve after itssubcutaneous transposition.

Для предупреждения вывиха локтевого нерва после его подкожной транспозиции применяют различные способы: фиксируют нерв выкроенными определенным образом фасциальными или адипозными лоскутами-блоками. В работе представлен еще один способ решения этой проблемы.Цель: описать способ фиксации локтевого нерва после его подкожной транспозиции. Способ более простой и менее травматичен по сравнению с другими.Методы: подкожную транспозицию локтевого нерва выполнили у 8 больных с идиопатическим синдромом кубитального канала и у 3 с застарелым повреждением локтевого нерва. Для доступа к локтевому нерву в области локтевого сустава выполняют продольный волнообразный разрез длиной 12–14 см. Вершина одной из «волн» разреза должна быть обращена латерально и располагаться на 1,5–2 см латеральнее верхушки внутреннего надмыщелка плечевой кости. После перемещения нерва в фасции предплечья в продольном направлении выполняют С-образный разрез, который по форме и расположению полностью совпадает с вершиной «волны» кожного разреза. В зоне вершины «волны» накладывают 3-4 вертикальных матрасных кожно-подкожно-фасциальных шва. Послеоперационную иммобилизацию не используют, за исключением случаев сшивания поврежденного нерва, когда накладывают шину в положении сгибания предплечья. Перемещенный нерв удерживается на своем месте созданным кожно-подкожно-фасциальним рубцом.Результаты лечения оценены у 10 больных в среднем через 13 мес. (от 3 до 24) после операции. Ни у одного больного во время активно-пассивного сгибания-разгибания в локтевом суставе не зафиксирован вывих локтевого нерва в область локтевой борозды. Полная функция в локтевом суставе сохранилась у всех 10 пациентов. Не было отмечено явлений ирритации перемещенного локтевого нерва послеоперационным рубцом. Положительный результат лечения получен во всех случаях.Выводы: описанный нами простой и малотравматичный способ является эффективным и может с успехом использоваться для фиксации локтевого нерва после его подкожной транспозиции.

Для попередження вивиху ліктьового нерва після його підшкірної транспозиції застосовують різні способи: фіксують нерв викроєними певним чином фасціальними або адипозними клаптями-блоками. У роботі представлений ще один спосіб вирішення цієї проблеми. Мета: описати спосіб фіксації ліктьового нерва після його підшкірної транспозиції. Спосіб простіший і менш травматичніший у порівнянні з іншими. Методи: підшкірну транспозицію ліктьового нерва виконали у 8 хворих з ідіопатичним синдромом кубітального каналу та у 3 із застарілим ушкодженням ліктьового нерва. Для доступу до ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглоба виконують поздовжній хвилеподібний розріз довжиною 12–14 см. Вершина однієї з «хвиль» розрізу має бути зверненою латерально і розта­шовуватися на 1,5–2 см латеральніше верхівки внутрішнього надвиростка плечової кістки. Після переміщення нерва в фасції передпліччя в поздовжньому напрямку виконують С-подібний розріз, який за формою та розташуванням повністю співпадає з вершиною «хвилі» шкірного розрізу. У зоні вершини «хвилі» накладають 3–4 вертикальних матрацних шкірно-підшкірно-фасціальних шви. Післяопераційну іммобілізацію не викорис­товують, за винятком випадків зшивання ушкодженого нерва, коли накладають шину в положенні згинання передпліччя. Переміщений нерв утримується на своєму місці створеним шкірно-підшкірно-фасціальним рубцем. Результати лікування оцінені у 10 хворих в середньому через 13 міс. (від 3 до 24) після операції. У жодного хворого під час активно-пасивного згинання-розгинання в ліктьовому суглобі не зафіксовано вивиху ліктьового нерва в ділянку ліктьової борозни. Повна функція в ліктьовому суглобі збереглася у всіх 10 пацієнтів. Не було відзначено явищ іритації переміщеного ліктьового нерва післяопераційним рубцем. Позитивний результат лікування отримано в усіх ви­падках.Висновки: описаний нами простий і малотравматичний спосіб є ефективним і може з успіхом використовуватися для фіксації ліктьового нерва після його підшкірної транспозиції.