Актуальні питання формування системи реабілітації постраждалих із переломами довгих кісток кінцівок в умовах воєнного стану

Abstract

The problem of treating fractures of the long bones of the limbs (FLB) does not lose its relevance, since among all injuries of the locomotorsystem, they occur most often and are accompanied by various complications. According to the literature, in 38 % of patients,disability from injuries of the locomotor system is due to its functional disorders, and in most cases it can be prevented by followingthe correct rehabilitation measures. Objective. To analyze and determine the most important factors for the formation of a rehabilitationprogram for patients with FLB and to evaluate the effectiveness of these measures. Methods. A medico-social analysisof the results of treatment of 63 patients (41 men and 22 women) with FLB, including those with flammability, who received treatmentat the «Sitenko Institute of Spine and Joint Pathology NAMS of Ukraine» in 2020‒2021. Of them, 63.5 % had multiple injuries,in 2020 — 64.3 %, in 2021 — 62.8 %. The results. The clinical and functional state of the patients was analyzed, taking into accountthe nature of the injury and the location of the fractures, depending on the level of rehabilitation potential. The main organizationalprinciples of providing medical assistance and rehabilitation to victims of FLB have been defined and formulated. The rehabilitationgroups of patients are characterized, the main factors affecting the rehabilitation potential and rehabilitation prognosis are determined.The main principles that must be taken into account when drawing up an individual rehabilitation program for patients withFLB are formulated. Conclusions. The conducted studies showed that the proposed principles of creating a medical rehabilitationprogram for patients with fractures of the long bones of the limbs made it possible to more objectively substantiate the scope andterms of restorative treatment at all stages of rehabilitation and specify the structure of rehabilitation measures for every case, that,finally, made it possible to develop individual rehabilitation programs for these patients and improve the results of their treatment.

Проблема лікування переломів довгих кісток кінцівок (ПДКК) не втрачає актуальності, оскільки серед усіх ушкодженьопорно-рухової системи вони трапляються найчастіше та супроводжуються різноманітними ускладненнями. Заданими літератури, у 38 % хворих інвалідність від травм опорно-рухової системи обумовлена її функціональними по-рушеннями, і в більшості випадків може бути попереджена шляхом дотримання правильних реабілітаційних заходів.Мета. Проаналізувати і визначити найвагоміші чинники для формування програми реабілітації хворих із ПДКК таоцінити ефективність цих заходів. Методи. Проведено медико-соціальний аналіз результатів лікування 63 пацієн-тів (41 чоловік і 22 жінки) із ПДКК, у тому числі й з вогнепальними, які отримали лікування в ДУ «ІПХС ім. проф.М. І. Ситенка НАМН України» у 2020‒2021 рр. Із них із множинними ушкодженнями було 63,5 %, у 2020 р. — 64,3 %,у 2021 — 62,8 %. Результати. Проаналізовано клініко-функціональний стан хворих з урахуванням характеру травмиі локалізації переломів, залежно від рівня реабілітаційного потенціалу. Визначені та сформульовані основні організа-ційні принципи надання медичної допомоги і реабілітації постраждалим із ПДДК. Охарактеризовано реабілітаційнігрупи пацієнтів, визначені головні чинники, які впливають на реабілітаційний потенціал і реабілітаційний прогноз.Сформульовані основні принципи, які необхідно враховувати під час складання індивідуальної програми реабілітаціїхворих із ПДКК. Висновки. Проведені дослідження показали, що запропоновані принципи створення програми ме-дичної реабілітації для хворих із переломами довгих кісток кінцівок дозволили об’єктивніше обґрунтувати обсяг і тер-міни відновного лікування на всіх етапах реабілітації та конкретизувати в кожному випадку структуру реабіліта-ційних заходів, що, насамкінець, дозволило розробити індивідуальні програми реабілітації для цих хворих і покращитирезультати їхнього лікування.