Результати клінічної апробації імплантатів із полілактиду в разі остеосинтезу переломів проксимального відділу плечової кістки в пацієнтів з остеопорозом

Abstract

Proximal humerus fractures (AO/OTA 11) occur in 5–6 % of the trauma structure and most often are in people older than 50 years. There is no currently existing universally accepted approach to the treatment of proximal humerus fractures with osteoporosis. Objective: to analyze the results of surgical treatment of patients with multifragments proximal humerus fractures and osteoporosis using PHILOS type plate and polylactide implants. Methods: 38 women with osteoporosis were made surgeries with PHILOS and polylactide implants; their age was from 54 to 78 years, at the period 2015–2019. 32 patients had three-fragment proximal humerus fracture by Neer (AO/OTA 11-B), 6 — four-fragment (AO/OTA 11-C). The results were evaluated by Constant-Murley Shoulder Score in 3, 6, 12 and 24 months after surgery. Results: there was fracture healing in all patients. We did not observe any avascular head necrosis. The average score by Constant-Murley Shoulder Score after 3, 6, 12 and 24 months after surgery was equal to 78.2; 82.1; 87.2 and 87.2 points, respectively. One patient had a perforation by screw; two patients had a superficial infection that was eliminated with antibacterial therapy. There was a secondary displacement of small tubercle of the humeral head up to 8–10 mm in one patient after 3 months without any harm to shoulder joint function. Conclusions. PHILOS plates with reinforcement of polylactide implants allowed to achieve 89.5 % positive results in the period from 6 to 24 months after the surgery in patients with multifragments proximal humerus fractures and osteoporosis. There is low level of complications comparing with other available methods (mean score for Constant-Murley Shoulder Score 87.2).Переломы проксимального отдела плечевой кости (AO/OTA 11) составляет 5–6 % в структуре травм опорно-двигательной системы и наиболее часто встречаются у людей старше 50 лет. Сегодня не существует общепризнанного подхода к лечению переломов проксимального отдела плечевой кости на фоне остеопороза. Цель: проанализировать результаты хирургического лечения пациентов с переломами проксимального отдела плечевой кости и остеопорозом при использовании пластины типа PHILOS и имплантатов из полилактида. Методы: за 2015–2019 гг. с использованием накостной пластины типа PHILOS и имплантатов из полилактида выполнены хирургические вмешательства у 38 женщин с остеопорозом в возрасте от 54 до 78 лет. У 32 пациенток выявлен трехфрагментарный перелом по Neer (AO/OTA 11-B), у 6 — чотырехфрагментарный (AO/OTA 11-С). Результаты оценивали по Constant-Murley Shoulder Score через 3, 6, 12 и 24 мес. после хирургического вмешательства. Результаты: у всех пациентов достигнута консолидация фрагментов, ни у одного из них не диагностирован аваскулярный некроз головки плечевой кости. Средний показатель по Constant-Murley Shoulder Score через 3, 6, 12 и 24 мес. после хирургического вмешательства равен 78,2; 82,1; 87,2 и 87,2 балла соответственно. У одной больной произошла перфорация винтом, у двух развилась поверхностная инфекция, которую устранили путем использования антибактериальной терапии. У одной больной через 3 мес. произошло вторичное смещение малого бугорка до 8–10 мм. Выводы: использование пластин PHILOS с дополнительным армированием имплантатами из полилактида позволило получить у 89,5 % пациенток с остеопорозом положительные результаты в сроки от 6 до 24 мес. после операции. Доказан низкий уровень осложнений по сравнению с существующими методами (средний балл по Constant-Murley Shoulder Score 87,2).Переломи проксимального відділу плечової кістки (AO/OTA 11) складають 5–6 % у структурі травм опорно-рухової системи та найчастіше трапляються в людей старших за 50 років. Нині не існує загальновизнаного підходу до лікування переломів проксимального відділу плечової кістки на фоні остеопорозу. Мета: проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів із багатофрагментарними переломами проксимального відділу плечової кістки й остеопорозом із використанням пластини типу PHILOS та імплантатів із полілактиду. Методи: упродовж 2015–2019 рр. із використанням накісткової пластини типу PHILOS та імплантатів із полілактиду виконано хірургічні втручання у 38 жінок з остеопорозом віком від 54 до 78 років. У 32 пацієнток виявлено трифрагментарний перелом за Neer (AO/OTA 11-B), у 6 — чотирифрагментарний (AO/OTA 11-С). Результати оцінювали за Constant-Murley Shoulder Score через 3, 6, 12 та 24 міс. після хірургічного втручання. Результати: у всіх хворих досягнуто консолідації фрагментів, у жодного з них не діагностовано аваскулярного некрозу головки плечової кістки. Середній показник за Constant-Murley Shoulder Score через 3, 6, 12 і 24 міс. після хірургічного втручання дорівнював 78,2; 82,1; 87,2 та 87,2 бала відповідно. В однієї пацієнтки відбулася перфорація гвинтом, у двох розвилася поверхнева інфекція, яку усунуто шляхом використання антибактеріальної терапії. В однієї хворої через 3 міс. виникло вторинне зміщення малого горбка до 8–10 мм. Висновки: використання пластин PHILOS із додатковим армуванням імплантатами з полілактиду дало змогу отримати у 89,5 % пацієнток з остеопорозом позитивні результати в строки від 6 до 24 міс. після операції. Доведено низький рівень ускладнень порівняно з наявними методами (середній бал за Constant-Murley Shoulder Score 87,2).