Результати застосування стрижнів Богданова та Бітчука для корекції деформацій довгих кісток нижніх кінцівок у дітей із недосконалим остеогенезом.

Abstract

Treatment of low extremities deformities in children with osteogenesis imperfect is still actually under 40 years. There are a lot of surgical methods, but number of complications is still high (from 30 to 50–60 %).Purpose: to make retrospective study of surgical results after deformities correction in children with osteogenesis imperfect with Bogdanov and Bitchuk rods.Methods: we studied data of 4 children (age 7–16 years old) with osteogenesis imperfect after 10 corrective surgeries with intramedullary fixators. Bitchuk rods were used in 2 femur segments and 2 tibia segments, Bogdanov rods-in 3 femur and 3 tibia segments. Low extremities deformities were 25°–122°, that limited loading and kinematic patient’s activity. Varus deformity was observed in 5 segments, valgus — 5, antecurvation — 10 segments.Results: the primary correction of deformity was achieved in all cases. In postoperative period fractures of the 4 rods were found (3 Bogdanov and 1 Bitchuk). Among them in 3 patients fracture fragments were consolidated with previous deformity, in 1 patient — femur fixator was changed. In 4 tibia segments fractures were consolidated with correction but with the fracture of blocked screws. Reoperation was needed in 1 case after usage of Bitchuk rod.Conclusions: Bitchuk intramedullary rods are better compare with Bogdanov rods for surgical correction of deformities in children with osteogenesis imperfect due to device design and the presence of blocked screws. It helps to achieve proper stability and to avoid deformity appearance. But the number of complications is high after the application of the both rods. There is need to perform further design of devices.

Лечение деформаций длинных костей конечностей у детей с несовершенным остеогенезом (НО) является актуальным уже более 40 лет, разработано значительное количество хирургических методик, но уровень осложнений остается очень высоким (от 30 до 50–60 %).Цель: провести ретроспективный анализ результатов хирургической коррекции деформаций нижних конечностей у детей с НО после применения стержней Битчука и Богданова.Методы: изучены данные по лечению 4 детей (возраст 7–16 лет) с НО после 10 корригирующих хирургических вмешательств на сегментах нижних конечностей с применением интрамедуллярных фиксаторов. Стержни Битчука использованы на 2 сегментах бедра и 2 сегментах голени, Богданова — на 3 бедра и 3 голени. Деформации сегментов нижних конечностей составляли 25°–122 °, что ограничивало опорную и двигательную активность пациентов. Варусный компонент наблюдали на 5 сегментах, вальгусный — на 5, антекурвацию — на 10.Результаты: первичная коррекция деформаций достигнута во всех случаях. В послеоперационном периоде выявлены переломы 4 стержней (3 Богданова и 1 Битчука), из них у 3 пациентов отломки срослись с наличием прошлой деформации, у 1 — заменен фиксатор бедренной кости. На 4 сегментах голеней определено сращение костных фрагментов в положении коррекции, однако произошли переломы блокирующих шпилек. Необходимость повторной операции возникла в 1 случае после применения стержня Битчука.Выводы: применение интрамедуллярных стержней Битчука для хирургической коррекции деформаций нижних конечностей у детей с НО является лучшим по сравнению со стержнями Богданова благодаря особенностям конструкции и наличию блокирующих шпилек. Это помогает достичь большей стабильности и почти избежать деформаций. Однако процент осложнений после применения обоих типов фиксаторов остается высоким, что свидетельствует о необходимости дальнейших разработок.

Лікування деформацій довгих кісток кінцівок у дітей із недосконалим остеогенезом (НО) є актуальним уже понад 40 років, розроблена значна кількість хірургічних методик, але рівень ускладнень залишається дуже високим (від 30 до 50–60 %).Мета: провести ретроспективний аналіз результатів хірургічної корекції деформацій нижніх кінцівок у дітей із НО після застосування стрижнів Бітчука та Богданова.Методи: вивчені дані щодо лікування 4 дітей (вік 7–16 років) із НО після 10 коригувальних хірургічних втручань на сегментах нижніх кінцівок зі застосуванням інтрамедулярних фіксаторів. Стрижні Бітчука використано на 2 сегментах стегна і 2 сегментах гомілки, Богданова — на 3 стегна і 3 гомілки. Деформації сегментів нижніх кінцівок становили 25°–122°, що обмежувало опорну й рухову активність пацієнтів. Варусний компонент спостерігали на 5 сегментах, вальгусний — на 5, антекурвацію — на 10.Результати: первинна корекція деформацій досягнута у всіх випадках. У післяопераційному періоді виявлено переломи 4 стрижнів (3 Богданова і 1 Бітчука), із них у 3 пацієнтів відламки зрослися з наявністю колишньої деформації, у 1 — замінено фіксатор стегнової кістки. На 4 сегментах гомілок визначено зрощення кісткових фрагментів у положенні корекції, проте відбулися переломи блокувальних шпильок. Необхідність повторної операції виникла в 1 випадку після застосування стрижня Бітчука.Висновки: застосування інтрамедулярних стрижнів Бітчука для хірургічної корекції деформацій нижніх кінцівок у дітей із НО є кращим порівняно зі стрижнями Богданова завдяки особливостям конструкції і наявності блокувальних шпильок. Це допомогає досягти більшої стабільності та майже уникнути деформацій. Проте відсоток ускладнень після застосування обох типів фіксаторів залишається високим, що свідчить про необхідність подальших розробок.