Спосіб виявлення показань до хірургічного лікування післятравматичних розгинальних контрактур колінного суглоба

Abstract

The diagnosis of «persistent extensor contracture of the knee joint» is established only when it is impossible to eliminate conservatively for a certain time.Objective: to find a method of diagnostics of persistent post-traumatic extensor contractures of the knee joint, which hads to surgical treatment.Methods: 23 people were examined with persistent extensor contractures of the knee joint that developed fractures of the femur. Complications were determined in all patients: delayed consolidation or nonunion of bone fragments, osteomyelitis, defects. The range of motion in the knee joint was 0°/0°/10°–15°. It has been established that for some, when the knee joint was bent, the movement ended smoothly, while for others, it was abrupt, with a sonic blow, as an obstacle. This phenomenon was investigated using a developed device consisting of a sound-receiving headset and a recording smartphone with the «Sound Oscilloscope » program.Results: in 14 patients without a «symptom of hitting an obstacle» the range of movements in the knee joint reached normal values within 3–4 months of rehabilitation treatment. In 9 patients with a «symptom of hitting the obstacle», conservative treatment of knee joint contracture proved ineffective. These patients were diagnosed with «persistent extensor contracture of the knee joint» and surgical intervention was performed, after which the mobility in the joint was restored. We have proposed a method for determining the need for surgical treatment with persistent extensor contractures of the knee joint (patent № 132107 UA), which describes the «symptom of hitting an obstacle».Conclusions: the method of determining the need for surgical treatment of persistent extensor contractures of the knee joint, as well as the «symptom of hitting the obstacle» is a diagnostic sign that indicates with a high degree of probability that the patient has the specified pathology. In these patients, it is necessary to immediately perform surgical treatment, without wasting time on a long-term ineffective and costly rehabilitation therapy.Диагноз «устойчивая разгибательная контрактура коленного сустава (КС)» до сих пор устанавливают только при невозможности ее устранения консервативно за определенное время.Цель: предложить способ диагностики устойчивых посттравматических разгибательных контрактур КС, подлежащих хирургическому лечению.Методы: обследовано 23 человека с разгибательными контрактурами КС, развившимися вследствие переломов бедренной кости. У всех пациентов определяли осложнения: замедленную консолидацию или несращение фрагментов кости, остеомиелит, дефекты. Объем движений в КС при обращении составлял 0º/0º/10º–15º. Установлено, что у одних при сгибании КС движение заканчивалось плавно, а у других — резко, со звуковым ударом, как о препятствие. Этот феномен исследован с помощью разработанного устройства, состоящего из звукоприемной гарнитуры и записывающего смартфона с программой «Sound Oscilloscope».Результаты: у 14 пациентов без «симптома удара о препятствие» объем движений в КС достиг нормальных показателей в течение 3–4 мес. восстановительного лечения. У 9 лиц с «симптомом удара о препятствие» консервативное лечение контрактуры КС оказалось неэффективным. Им установлен диагноз «устойчивая разгибательная контрактура КС» и проведено хирургическое вмешательство, после чего подвижность в суставе была восстановлена. Предложен способ определения необходимости хирургического лечения при разгибательных контрактурах КС (патент № 132107 UA), в котором описан «симптом удара о препятствие».Выводы: способ определения показаний к хирургическому лечению устойчивых разгибательных контрактур КС, а также «симптом удара о препятствие» действительно является диагностическим признаком, который с высокой степенью вероятности указывает на наличие у пациента указанной патологии. Таким больным необходимо сразу выполнять хирургическое лечение, не тратя время на длительную неэффективную и дорогостоящую восстановительную терапию.Діагноз «стійка розгинальна контрактура колінного суглоба (КС)» дотепер встановлюють лише за неможливості її усунення консервативно за певний час.Мета: запропонувати спосіб безпосередньої діагностики стійких післятравматичних розгинальних контрактур колінного суглоба, які підлягають лише хірургічному лікуванню.Методи: обстежено 23 особи з розгинальними контрактурами КС, які розвинулися внаслідок переломів стегнової кістки. У всіх пацієнтів визначали ускладнення: сповільнену консолідацію або незрощення фрагментів кістки, остеомієліт, дефекти. Обсяг рухів у КС на момент звернення становив 0º/0º/10º–15º. Встановлено, що в одних під час згинання КС рух закінчувався плавно, у інших — різко, зі звуковим ударом, немовби наштовхуючись на перешкоду. Цей феномен досліджений за допомогою розробленого пристрою, що складається з приймача (гарнітури) і записуючого смартфона з програмою «Sound Oscilloscope».Результати: у 14 пацієнтів без «симптому удару об перешкоду» обсяг рухів у КС досяг нормальних показників протягом 3–4 міс. відновного лікування. У 9 осіб із «симптомом удару об перешкоду» консервативне лікування контрактури КС виявилося неефективним. Їм встановлено діагноз «стійка розгинальна контрактура КС» і проведено хірургічне втручання, після чого рухомість у суглобі відновлено. Запропоновано спосіб визначення необхідності хірургічного лікування за умов розгинальних контрактурах КС (патент № 132107 UA), в якому описаний «симптом удару об перешкоду».Висновки: спосіб визначення показань до хірургічного лікування стійких розгинальних контрактур КС, а також «симптом удару об перешкоду» дійсно є діагностичною ознакою, яка з високим ступенем ймовірності вказує на наявність у пацієнта зазначеної патології. Таким хворим необхідно відразу виконувати хірургічне лікування, не витрачаючи час на тривалу неефективну і високовартісну відновну терапію.