Вивих головки ендопротеза кульшового суглоба: сучасний стан проблеми (огляд літератури)

Abstract

Hip arthroplasty is the most effective method for the treatment of severe stages of coxarthrosis, the hip injury and their conse­quences. The number of hip replacements throughout the world is increasing every year. In Ukraine, such operations are necessary in 150 000 patients per year. Among the complications of hip arthroplasty the most frequent and require repeated surgical procedures are dislocations of the femoral head. Dur­ing the primary arthroplasty they occur in 0.5–10 % of cases, after revision surgery the risk of their occurrence increases to 10–25 %. Dislocations of femoral head associated with in­tense pain, a significant deterioration in the functional and men­tal status of the patient. The article presents the existing classi­fication (for a cause type (mechanism) and time of dislocation), prevention and treatment (conservative and surgical). The main stages of care: emergency, medical and surgical treatments are reviewed. Separately medical tactic is presented for prima­ry and recurrent dislocation of the femoral head. The methods of hip joint fixation after reduction of dislocation and surgical treatment methods (replacement of the head and/or linera im­plant, revision surgery with complete replacement of the legs and/or cup) are studied. The authors systematized contempo­rary data about dislocation of the femoral head to determine the main features of classification, prevention and treatment of this complication. It emphasizes the importance of determin­ing the causes of dislocation of the femoral head, preopera­tive preparation and the choice of optimal tactics of treatment of this disease and its prevention as a basis to prevent the occur­rence of dislocation.

Эндопротезирование тазобедренного сустава остается наиболее эффективным методом лечения тяжелых стадий коксартроза, травм области тазобедренного сустава (ТБС) и их последствий. Количество эндопротезирований ТБС по всему миру возрастает с каждым годом. В Украине такие операции необходимы 150 000 пациентам в год. Среди осложнений эндопротезирования ТБС наиболее частыми и требующими повторных хирургических вмешательств являются вывихи головки эндопротеза. В ходе первичного эндопротезирования они возникают в 0,5–10 % случаев, после ревизионных операций риск их возникновения увеличивается до 10–25 %. Вывихи головки эндопротеза связаны с интенсивным болевым синдромом, значительным ухудшением функционального и психического состояния пациента. В статье приведены существующие классификации (по причине, типу (механизму) и времени возникновения вывиха), особенности профилактики и лечения (консервативного и хирургического). Рассмотрены основные этапы оказания медицинской помощи: неотложной, консервативного и хирургического лечения. Отдельно представлена лечебная тактика первичных и рецидивирующих вывихов головки эндопротеза ТБС. Рассмотрены способы фиксации ТБС после вправления вывиха и способы хирургического лечения (замена головки и/или линера эндопротеза, ревизионные операции с полной заменой ножки и/или чашки). Авторы систематизировали современные информационные данные о вывихе головки эндопротеза ТБС для определения основных особенностей классификации, профилактики и лечения этого осложнения. Акцентировано внимание на важности определения причин возникновения вывиха головки эндопротеза, предоперационной подготовке и выборе оптимальной тактики лечения этой патологии, а также ее профилактике как основе предупреждения возникновения вывиха.

Ендопротезування кульшового суглоба залишається найефективнішим методом лікування важких стадій коксартрозу, травм ділянки кульшового суглоба (КС) і їхніх наслідків. Кількість ендопротезувань КС у всьому світі збільшується кожен рік. В Україні такі операції необхідні 150 000 пацієнтам на рік. Серед ускладнень ендопротезування КС найчастішими і такими, що обумовлюють виконання повторних хірургічних втручань, є вивихи головки ендопротеза. У процесі первинного ендопротезування вони спостерігають в 0,5–10 % випадків, після ревізійних операцій ризик їхнього виникнення збільшується до 10–25 %. Вивихи головки ендопротеза пов’язані з інтенсивним больовим синдромом, значним погіршенням функціонального і психічного стану пацієнта. У статті подано наявні класифікації (за причиною, типом (механізмом) і часом виникнення вивиху), особливості профілактики і лікування (консервативного і хірургічного). Розглянуто основні етапи надання медичної допомоги: невідкладної, консервативного і хірургічного лікування. Окремо наведено лікувальну тактику первинних і рецидивних вивихів головки ендопротеза КС. Розглянуто способи фіксації КС після вправляння вивиху і види хірургічного лікування (заміна головки і/або лінера ендопротеза, ревізійні операції з повною заміною ніжки і/або чашки). Автори систематизували сучасну інформацію про вивих головки ендопротеза КС для визначення основних особливостей класифікації, профілактики та лікування цього ускладнення. Акцентовано увагу на важливості визначення причин виникнення вивиху головки ендопротеза, передопераційній підготовці та виборі оптимальної тактики лікування цієї патології, а також її профілактики для попередження виникнення вивиху.