Аналіз результатів використання різних методів фіксації трансплантата під час пластики передньої схрещеної зв’язки колінного суглоба

Abstract

Restoration of the anterior crucial ligament (ACL) is one of the most frequently operations performing in orthopedic practice. But significant part of unsatisfactory results of treatment remains within 5–25 %. Objective: by analyzing the complications associ­ated with the method of mount the ends of the graft to determine the optimal type of fixation, to study the long-term outcomes after plastic of ACL depending on the type of transplant and its fixation, to distinguish the most commonly used methods for graft fixation, and to analyze complications. Methods: there were assessed re­sults of restoration of ACL in 329 patients (291 male, 196 female) operated for over 5 years ago (from 5 to 12 years). Among them there were no any high-level athletes. Patients were divided into groups according to their age: up to 20 years — 78, from 21 to 30 — 129, from 31 to 40 — 199, and over 40 year – 81 patient. All operations were performed by two experienced surgeons who used only one beam plasty of ACL. Femoral canal was formed from the anteromedial approach. Grafts made of semitendinosus and gracilis muscle tendons were used in 329 patients, and graft made of middle third of the patellar ligament with bone blocks – in 158 ones. Outcomes were assessed based on quantitative and qualitative analysis of complications after surgery, frequency of relapse, as well as according to the scale IKDC. Conclusions: The results of the ACL plasty are not dependent on the type of graft used and the method of its fixation. The most common complications were associ­ated with graft failure relapses of instability — 8.5 %. There was marked a significant percentage of migration interference screws of polylactic acid (3,9 %) which led to their removal. Titanium implants «Endobutton» showed stable results and the lowest rate of complications.

Восстановление передней крестообразной связки (ПКС) — одна из наиболее часто выполняемых операций в ортопедической практике. Но остается значительной доля неудовлетворительных результатов лечения — от 5 до 25 %.Цель: путем анализа осложнений, связанных со способом крепления концов трансплантата, определить оптимальный вид их фиксации. Задачи: изучить отдаленные результаты лечения пациентов после пластики ПКС в зависимости от типа использованного трансплантата и его фиксации, выделить наиболее часто применяемые способы фиксации трансплантата, проанализировать осложнения.Методы: результаты восстановления ПКС оценены у 329 пациентов (291 мужчина, 196 женщин), прооперированных более 5 лет назад (от 5 до 12 лет). Среди них не было спортсменов высокого уровня. Больных разделили на группы по возрасту: до 20 лет — 78 человек, от 21 до 30 — 129, от 31 до 40 — 199, старше 40 лет — 81. Все операции выполнили два опытных хирурга, которые использовали только однопучковую пластику ПКС. Бедренный канал формировали из антеромедиального доступа. Трансплантаты из сухожилия полусухожильной и тонкой мышц применили у 329 пациентов, трансплантат из средней трети связки надколенника с костными блоками — у 158. Результаты оценивали на основе количественного и качественного анализа осложнений после операции, частоты рецидивов, а также по шкале IKDC.Выводы: результаты аутопластики ПКС не зависели от вида использованного трансплантата и способа его фиксации. Наиболее частыми осложнениями оказались связаные с несостоятельностью трансплантата рецидивы нестабильности — 8,5 %. Отмечен значительный процент миграции интерферирующих винтов из полимолочной кислоты (PLLA) — 3,9 %, что приводило к их удалению. Титановые имплантаты «Endobutton» показали стабильные результаты и низкий уровень осложнений.

Відновлення передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) — одна з найчастіше виконуваних операцій в ортопедичній практиці. Але залишається значною частка незадовільних результатів лікування — від 5 до 25 %.Мета: шляхом аналізу ускладнень, пов’язаних зі способом кріплення кінців трансплантата, визначити найоптимальніший вид їх фіксації. Завдання: вивчити віддалені результати лікування пацієнтів після пластики ПСЗ залежно від типу використаного трансплантата і його фіксації, виділити найчастіше застосовувані способи фіксації трансплантата, проаналізувати ускладнення.Методи: результати відновлення ПСЗ оцінені в 329 пацієнтів (291 чоловік, 196 жінок), прооперованих понад 5 років тому (від 5 до 12 років). Серед них не було спортсменів високого рівня. Хворих розділили на групи за віком: до 20 років — 78 осіб, від 21 до 30 — 129, від 31 до 40 — 199, старші за 40 років — 81. Усі операції виконали два досвідчених хірурги, які використовували тільки однопучкову пластику ПСЗ. Стегновий канал формували з антеромедіального доступу. Трансплантати із сухожилля півсухожилкового і тонкого м’язів застосували 329 пацієнтам, трансплантат із середньої третини зв’язки наколінка з кістковими блоками — 158. Результати оцінювали на підставі кількісного та якісного аналізу ускладнень після операції, частоти рецидивів, а також за шкалою IKDC.Висновки: результати автопластики ПСЗ не залежали від виду використаного трансплантата та способу його фіксації. Найчастішими ускладненнями виявилися пов’язані з неспроможністю трансплантата рецидиви нестабільності — 8,5 %. Відмічено значний відсоток міграції інтерферувальних гвинтів із полімолочної кислоти (PLLA) — 3,9 %, що призводило до їх видалення. Титанові імплантати «Endobutton» показали стабільні результати і найнижчий рівень ускладнень.