Прогностичні чинники під час лікування пацієнтів із локальними внутрішньосуглобовими кістково-хрящовими ушкодженнями колінного та надп’ятково-гомілкового суглобів

Abstract

Osteochondral lesions of the knee and ankle joints are a common pathology that often results in decreased physical activity and early osteoarthritis. Despite the wide range of available surgical techniques, their efficacy varies considerably. Identifying prognostic factors is essential for optimizing treatment strategies. Studying and taking into account the factors that determine the outcome of treatment is a relevant issue in terms of improving the efficiency of providing care to patients in this category. Objective. To identify prognostic factors and informativeness coefficients in treatment of patients with osteochondral lesions. Methods. A retrospective study included 390 patients with focal osteochondral lesions treated with arthroscopic debridement, microfracture, drilling, or osteochondral autograft transplantation. Treatment effectiveness was evaluated using 21 clinical and morphological parameters and functional scores (Lysholm, AOFAS, SF-36, NRS) at 12–36-month follow-up. Statistical analysis included Bayesian probabilistic methods adapted for clinical research, Kulback’s information measure to assess information coefficients, and a heterogeneous sequential procedure based on Wald analysis to determine prognostic coefficients. Results. Positive outcomes were observed in 284 patients (72.8 %), while 106 (27.2 %) had negative outcomes. Key prognostic factors included age, body mass index, lesion size, Kellgren & Lawrence osteoarthritis stage, lesion chronicity, limb axis deviations, and prior surgical history. Conclusions. The identified prognostic and informativeness coefficients have practical value for establishing an individualized approach to selecting the optimal treatment strategy and improving long-term outcomes.

Локальні внутрішньосуглобові кістково-хрящові ушкодження колінного та надп’ятково-гомілкового суглобів є поширеною патологією, що часто призводить до зниження фізичної активності та розвитку остеоартрозу. Незважаючи на великий вибір хірургічних методів, їх ефективність і результативність значно відрізняється. Вивчення та врахування чинників, які детермінують результат лікування є актуальним питанням в аспекті покращення ефективності надання допомоги хворим цієї категорії. Мета. Визначити прогностичні чинники та їхню інформативность у лікуванні пацієнтів із локальними внутрішньосуглобовими кістково-хрящовими ушкодженнями. Методи. Проведено ретроспективне дослідження 390 осіб із локальними кістково-хрящовими травмуваннями, яким застосовували артроскопічний дебридмент, мікрофрактуринг, тунелізацію й остеохондральну аутогенну трансплантацію. Ефективність лікування оцінювали за 21 клініко-морфологічним фактором і функціональними шкалами (Lysholm, AOFAS, SF-36, NRS) у віддаленому періоді (12–36 міс.). Статистичну обробку даних проводили з використанням методів імовірнісного аналізу на основі Байєсових алгоритмів, адаптованих для клінічних досліджень, інформативність окремих клінічних факторів із використанням інформаційної міри Кульбака, а прогностичні коефіцієнти зі застосуванням методики неоднорідної послідовної процедури, яка базується на аналізі Вальда. Результати. Позитивний ефект було досягнуто в 284 (72,8 %) пацієнтів, а негативний — 106 (27,2 %). Виявлено, що найбільш вагомими прогностичними факторами є вік, індекс маси тіла, розмір і давність ушкодження, стадія остеоартрозу за Kellgren & Lawrence, порушення осі кінцівки й хірургічне лікування в анамнезі. Висновки. Визначені прогностичні чинники та коефіцієнти інформативності мають практичну цінність для формування індивідуального підходу до вибору оптимальної тактики лікування та покращення віддалених результатів.