Динаміка біохімічних маркерів сироватки крові та сечі після застосування лазеротерапії у хворих на посттравматичний остеомієліт із ендемічних районів із дефіцитом йоду

Abstract

The problem of diagnostic evaluation and treatment of patients with chronic post-traumatic osteomyelitis of long limb bones remains complex, multifaceted and not completely resolved in purulent orthopedics.Objective: to determine the biochemical markers of bone tissue in the blood and urine of patients with post-traumatic osteomyelitis for the primary assessment of their condition and control of the effectiveness of treatment.Methods: 47 patients were treated with post-traumatic osteomyelitis: 1st group (10 persons) received from non-endemic areas, 2nd (10) and 3rd (27) — f rom endemic (with iodine deficiency). In the 1st a nd 2 nd g roups t he s tandard t reatment s cheme w as used, in the 3rd it was supplemented with laser therapy. The controls used indicators of clinically healthy persons (20). Glycoproteins, alkaline and acidic phosphatase activity, sialic acids, chondroitin sulfates, total and ionized calcium were determined in the serum of blood; in the urine — the content of oxyproline and uronic acids.Results: Patients in group 1 have been gradually lowering biochemical markers of bone destruction and inflammation, starting from 7 days of treatment. Reduction in the level of excretion of oxyproline and uronic acids indicates a slowdown in catabolism of collagen and proteoglycans. In patients in group 2, the decrease in the content of glycoproteins, cholesterol and haptoglobin in serum was noted only 14 days after the start of treatment. Patients in the 3rd group recovered biochemical blood and urine output more intensively.Conclusions: post-traumatic osteomyelitis is characterized by an in­crease in serum of markers of inflammation and destruction of bone tissue, as well as catabolism of collagen and proteoglycans. The use of the treatment regimen using laser therapy had a higher clinical efficacy, which was confirmed by a decrease in the biochemical markers of inflammation and bone destruction during treatment.

Проблема диагностического обследования и лечения больных с хроническим посттравматическим остеомиелитом (ПТО) длинных костей конечностей остается сложной, многоплановой и не до конца решенной в гнойной ортопедии.Цель: определить биохимические маркеры костной ткани в крови и моче больных ПТО для первичной оценки их состояния и контроля эффективности лечения.Методы: пролечено 47 больных ПТО: 1-я группа (10 человек) — поступившие из неэндемичных районов, 2-я (10) и 3-я (27) — из эндемичных (с дефицитом йода). В 1-й и 2-й группах использована стандартная схема лечения, в 3-й она была дополнена лазеротерапией. В качестве контроля использованы показатели клинически здоровых лиц (20). В сыворотке крови определяли гликопротеины, активность щелочной и кислой фосфатаз, сиаловые кислоты, хондроитинсульфаты (ХС), общий и ионизированный кальций; в моче — содержание оксипролина и уроновых кислот.Результаты: у пациентов 1-й группы установлено постепенное снижение биохимических маркеров деструкции костной ткани и воспалительного процесса, начиная с 7-х суток лечения. Снижение уровня экскреции оксипролина и уроновых кислот свидетельствует о замедлении катаболизма коллагена и протеогликанов. У пациентов 2-й группы снижение содержания гликопротеинов, ХС и гаптоглобина в сыворотке крови отмечено только через 14 дней после начала лечения. У пациентов 3-й группы восстановление биохимических показателей крови и мочи происходило более интенсивно.Выводы: ПТО характеризуется увеличением в сыворотке крови маркеров воспаления и деструкции костной ткани, а также катаболизма коллагена и протеогликанов. Применение схемы лечения с использованием лазеротерапии имело более высокую клиническую эффективность, что подтверждено снижением биохимических маркеров воспаления и деструкции костной ткани в течение лечения.

Проблема діагностичного обстеження та лікування хворих із хронічним посттравматичним остеомієлітом (ПТО) довгих кісток кінцівок залишається складною, багатоплановою і не до кінця вирішеною в гнійній ортопедії.Мета: визначити біохімічні маркери кісткової тканини в крові та сечі хворих на ПТО для первинного оцінювання їхнього стану та контролю ефективності лікування.Методи: проліковано 47 хворих на ПТО: 1-ша група (10 осіб) — надійшли з неендемічних районів, 2-га (10) і 3-тя (27) — з ендемічних (із дефіцитом йоду). У 1 і 2-ій групах використана стандартна схема лікування, у 3-ій вона була доповнена лазеротерапією. За контроль використані показники клінічно здорових осіб (20). У сироватці крові визначали глікопротеїни, активність лужної і кислої фосфатаз, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати (ХС), загальний та іонізований кальцій; у сечі — вміст оксипроліну й уронових кислот.Результати: у пацієнтів 1-ї групи встановлено поступове зниження біохімічних маркерів деструкції кісткової тканини і запального процесу, починаючи з 7-ї доби лікування. Зниження рівня екскреції оксипроліну й уронових кислот свідчить про уповільнення катаболізму колагену та протеогліканів. У пацієнтів 2-ї групи зниження вмісту глікопротеїнів, ХС і гаптоглобіну в сироватці крові визначено лише через 14 днів після початку лікування. У пацієнтів 3-ї групи відновлення біохімічних показників крові та сечі відбувалося інтенсивніше.Висновки: ПТО характеризується збільшенням у сироватці крові маркерів запалення і деструкції кісткової тканини, а також катаболізму колагену та протеогліканів. Застосування схеми лікування з використанням лазеротерапії мало більшу клінічну ефективність, що підтверджено зниженням біохімічних маркерів запалення та деструкції кісткової тканини протягом лікування.