Визначення ризику отримання незадовільних результатів хірургічного лікування пацієнтів зі статичними деформаціями переднього відділу стопи

Abstract

The main method of treatment of static deformations of the forefoot (SDPVS) is surgical. The most static deformities of the foot in its front part most often include valgus deformity of the first toe — Hallux valgus (HV), hammer-like deformities of 2–4 toes, and Taylor's deformity. Objective. To assess the effectiveness of surgical treatment of SDPVS and to determine the risk of obtaining an unsatisfactory result with different surgical approaches. Methods. The treatment of 565 patients (1009 feet) was analyzed, the main group — 729 feet, control 280 feet. The groups of patients differed in the methods of surgical treatment of deformities of the forefoot. The choice of surgical intervention in the main group was carried out according to the algorithmized system of surgical treatment of patients with SDPVS. Results. The results of treatment of patients with static deformities of the front part of the foot in the main group were significantly (p < 0.001) better than the results in the control group of patients. In the main group, good results accounted for 55.0 % of cases, satisfied — 39.2 %, unsatisfactory — 5.8 %, compared to the control group — 26.1 %, 43.2 and 30.7 %, respectively. The reduction of the relative risk of obtaining an unsatisfied result (RRR) in the main group when using the proposed algorithmized system of treatment of SDPVS is 68 %. In the treatment of combined VDPPS with deformities of 2–5 toes, the risk of an unsatisfactory result is higher compared to isolated VDPPS in both groups. The risk of an unsatisfactory treatment result in patients with combined HV deformity and deformities of 2–5 toes in the control group is 15.9 % higher (RR = 0.159 ± 0.174) than in the main group. The use of the proposed approach to the selection of surgical treatment tactics based on the developed algorithmized system of surgical treatment of SDPVS can reduce the relative risk of obtaining unsatisfactory treatment results by 84 % (RRR = 0.841).

Основним методом лікування статичних деформацій переднього відділу стопи (ДПВС) є хірургічний. Здебільшого до викривлень саме цієї локалізації найчастіше відносять вальгусну деформацію першого пальця стопи (ВДППС) — Hallux valgus (HV), молоткоподібні деформації 2–4 пальців стопи та деформацію Тейлора. Мета. Оцінити ефективність хірургічного лікування статичних деформацій переднього відділу стопи та визначити ризик отримання незадовільного результату за різних хірургічних підходів. Методи. Проаналізовано лікування 565 пацієнтів (1 009 стоп), Основна група — 729 стоп, контрольна — 280 стоп. Групи пацієнтів відрізнялися методами хірургічного лікування ДПВС. Вибір оперативного втручання в основній групі проводили згідно з алгоритмізованою системою хірургічного лікування пацієнтів із статичними ДПВС. Результати. Ефект від лікування у пацієнтів зі статичними ДПВС в основній групі значущо (p < 0,001) кращий ніж у контрольній. В основній групі на частину добрих результатів припадає 55,0 % випадків, задовільних — 39,2 %, незадовільних — 5,8 %, у порівнянні з контрольною — 26,1 %, 43,2 та 30,7 %, відповідно. Зниження відносного ризику отримання не задовільненого результату (RRR) в основній групі за умов використання запропонованої алгоритмізованої системи лікування статичних ДПВС складає 68 %. За лікування комбінованої ВДППС із деформаціями 2–5 пальців стопи ризик виникнення незадовільного результату вище в порівнянні з ізольованою ВДППС в обох групах. Ризик виявлення не задовільного результату лікування в пацієнтів із комбінованою деформацією HV та викривленнями 2–5 пальців стопи в контрольній групі на 15,9 % вище (RRR = 0,159 ± 0,174), ніж в основній групі. Висновки. Використання запропонованого підходу до вибору тактики хірургічного лікування на підставі розробленої алгоритмізованої системи хірургічного лікування статичних ДПВС може знизити відносний ризик отримання незадовільних результатів лікування на 84 % (RRR = 0,841).