Показання та обмеження до модульного ендопротезування імплантатами MUTARS у пацієнтів зі злоякісними пухлинами (огляд літератури)

Abstract

Modular tumor prostheses are well established today for the reconstruction of osseous defects after resection of malignant bone tumors. Almost every joint and even total bones (e. g., total femur or humerus) can be replaced with promising functional results dramatically reducing necessity for ablative procedures. During the last 30 years the 5-year survival rate of megaendoprostheses increased from 20 to 85 %. Although the complication rate with the use of the modern modular endoprostheses is constantly decreasing it is still significantly higher than in primary joint arthroplasty. Together with local tumor recurrence periprosthetic infection remains the most severe complication. Due to constant improvements of prostheses material and surgical techniques, the indications and limits of limb salvage with modular tumor prostheses are continuously changing and to some extent might have to be reconsidered. The typical indication for modular endoprostheses is a large osseous defect after resection of a malignant bone tumor of the metadiaphyseal region of a long bone in the upper or lower extremity. Involvement of major vessels to the tumor is still considered as a contraindication to limb salvage surgery. But limb salvage can nowadays be performed with modular endoprostheses and vascular reconstruction with good oncological and functional results.The functional results after reconstruction of bone defects in tumor surgery are good and can be scored according to Enneking score. In this review authors present the modular endoprosthetic systems MUTARS developed by Implantcast (Buxtehude, Germany) with discussion the indications and contraindications, complications and functional outcomes as well as a surgical technique and postoperative management this category of the patients.

Сегодня модульные опухолевые эндопротезы широко используют для замещения пострезекционных костно-суставных дефектов. Практически любой дефект кости (даже тотальный плечевой или бедренной) или сустава можно заместить с хорошими послеоперационными функциональными результатами и относительно невысокими для индивидуального эндопротезирования материальными затратами. При этом сохраняется техника аблационного удаления опухоли. За последние 30 лет пятилетняя выживаемость мегаэндопротезов увеличилась от 20 до 85 %. В настоящее время уровень осложнений после модульного эндопротезирования снизился, но по сравнению с первичным эндопротезированием суставов остался достаточно высоким. Вместе с локальными рецидивами опухолей в области хирургического вмешательства самыми сложными являются инфекционные осложнения. Развитие хирургической техники и материаловедения значительно расширяют показания к органосохраняющим хирургическим вмешательствам и позволяют использовать модульные эндопротезы в большинстве клинических случаев. Наиболее распространенными показаниями для мегаэндопротезирования являются дефекты костей после удаления злокачественных опухолей верхней и нижней конечностей. Вовлечение в опухолевый процесс магистральных сосудов еще остается противопоказанием для сохранения конечности, но уже возможно использование сосудистой пластики для реконструкции конечности с хорошими онкологическими и функциональными результатами. Сегодня функциональные результаты после современного модульного опухолевого эндопротезирования достаточно высоки. Их обычно оценивают по шкале Enneking. В обзоре представлены результаты использования модульной системы опухолевых эндопротезов MUTARS производства компании Implantcast (Германия) с обсуждением показаний и противопоказаний, осложнений и функциональных результатов таких операций. Работа содержит рекомендации по хирургической технике и послеоперационному ведению этой категории больных.

Сьогодні модульні пухлинні ендопротези широко використовують для заміщення післярезекційних кістково-суглобових дефектів. Майже будь-який дефект кістки (навіть тотальний плечової або стегнової) чи суглоба можна замістити з високими післяопераційними функціональними результатами та відносно невисокими для індивідуального ендопротезування матеріальними затратами. При цьому зберігається техніка аблаційного видалення пухлини. За останні 30 років п’ятирічна виживаність мегаендопротезів збільшилась від 20 до 85 %. Нині рівень ускладнень після модульного ендопротезування знизився, але порівняно з первинним ендопротезуванням суглобів залишився досить високим. Разом з локальними рецидивами пухлин у ділянці хірургічного втручання найскладнішими є інфекційні ускладнення. Розвиток хірургічної техніки та матеріалознавства значно поширюють показання до органозберігальних хірургічних втручань та дають змогу використовувати модульні ендопротези в більшості клінічних випадків. Найпоширенішими показаннями для мегаендопротезування є дефекти кісток після видалення злоякісних пухлин верхньої і нижньої кінцівок. Залучення до пухлинного процесу магістральних судин ще залишається протипоказанням для збереження кінцівки, але вже можливе використання судинної пластики для реконструкції кінцівки з хорошими онкологічними і функціональними результатами. Сьогодні функціональні результати після сучасного модульного пухлинного ендопротезування є доволі високими. Їх зазвичай оцінюють за шкалою Enneking. У поданому огляді представлені результати використання модульної системи пухлинних ендопротезів MUTARS виробництва компанії Implantcast (Німеччина) з обговоренням показань та протипоказань, ускладнень та функціональних результатів таких операцій. Робота містить рекомендації щодо хірургічної техніки та післяопераційного ведення цієї категорії хворих.