Сучасний підхід до лікування злоякісних кісткових пухлин (огляд літератури) (Ч. 2)

Abstract

In the second part of this literature review on treatment of bone tumors are considered up-to-date methods of polychemotherapy (PCT), radiotherapy (RT), and surgical replacement of post-resection bone defects. According to standard protocols of treatment they carry out PCT before and after surgery which is called neoadjuvant and adjuvant therapies respectively. The purpose of neoadjuvant PCT is tumor cell ruination and prevention of metastases development. The most reliable method of assessment of PCT impact on tumor pathologic process is the pathomorphological analysis of the resected tumor tissue. They use adjuvant PCT in the majority of patients with malignant tumors in combination with surgical removal. Absolute indication for this procedure is the corresponding histological grading tumor activity in accordance with the protocols of PCT. RT has got clear indications and they use it just in the treatment of certain sarcomas. The purpose of sparing resection surgery is achievement of local tumor control. Today up to 85 % of patients with tumors of the musculoskeletal system get different kinds of organ salvage operations, and among them 70 % of patients have more than 5-year survival. Each salvage surgery should have three stages: removal of the tumor, reconstruction of the skeleton, soft tissue reconstruction and adequate wound closure. For today, the main method of reconstruction of the skeleton after tumors resection became joint replacement owing to a strong fixation, simultaneous compensation of massive bone defects with preservation of motion in the joint, and a short period of rehabilitation. Development and improvement of methods for the replacement of bone and joints defects after removal of malignant tumors remains an urgent problem of current oncological orthopaedic surgery.

Во второй части обзора медицинской литературы о лечении опухолей костей рассмотрены современные методы полихимиотерапии (ПХТ) и лучевой терапии (ЛТ), хирургического замещения пострезекционных дефектов костей. Согласно стандартным протоколам лечения ПХТ проводят до (неоадъювантная) и после (адъювантная) хирургического вмешательства. Целью неоадъювантной ПХТ является гибель опухолевых клеток и профилактика метастазирования. Наиболее достоверным методом оценки влияния ПХТ на опухолевый процесс является патоморфологический анализ ткани удаленной опухоли. Адъювантную ПХТ используют у большинства пациентов со злокачественными опухолями в комбинации с их хирургическим удалением. Абсолютным показанием к ней является соответствующая гистологическая градация активности опухоли согласно с протоколами ПХТ. ЛТ имеет четкие показания и используется только в лечении некоторых сарком. Цель резекции в органосохраняющей хирургии – достижение местного контроля опухоли. Сегодня до 85 % пациентов с опухолями опорно-двигательной системы получают разные виды органосохраняющих операций, а среди них до 70 % больных имеют более чем 5-летнию выживаемость. Каждая органосохраняющая операция должна иметь три этапа: удаление опухоли, реконструкцию скелета, реконструкцию мягких тканей и адекватное закрытие раны. Сегодня основным методом реконструкции скелета после резекции опухолей стало эндопротезирование благодаря прочной фиксации, одномоментной компенсации массивных костных дефектов с сохранением движений в суставе, короткому периоду реабилитации. Разработка и усовершенствование методов замещения дефектов костей и суставов после удаления злокачественных опухолей остается актуальной проблемой современной онкоортопедии.

У другій частині огляду медичної літератури про лікування пухлин кісток розглянуті сучасні методи поліхіміотерапії (ПХТ) та променевої терапії (ПТ), хірургічного заміщення післярезекційних дефектів кісток. Згідно зі стандартними протоколами лікування ПХТ проводять до (нелад’ювантна) і після (ад’ювантна) хірургічного втручання. Метою неоад’ювантної ПХТ є знищення пухлинних клітин і профілактика метастазування. Найдостовірнішим методом оцінювання впливу ПХТ на пухлинний процес вважають патоморфологічний аналіз тканини видаленої пухлини. Ад’ювантну ПХТ використовують у більшості пацієнтів зі злоякісними пухлинами в комбінації з їх хірургічним видаленням. Абсолютним показанням до неї є відповідна гістологічна градація активності пухлини згідно з протоколами ПХТ. ПТ має чіткі показання і використовується тільки в разі лікування деяких сарком. Мета резекції в органозберігаючій хірургії — досягнення місцевого контролю пухлини. Сьогодні до 85 % пацієнтів з пухлинами опорно-рухової системи виконують різні види органозберігаючих операцій, а серед них до 70 % хворих мають більш ніж 5-річну виживаність. Кожна органозберігаюча операція повинна мати три етапи: видалення пухлини, реконструкцію скелета, реконструкцію м’яких тканин і адекватне закриття рани. Сьогодні головним методом реконструкції скелета після резекції пухлин стало ендопротезування завдяки міцній фіксації, одночасній компенсації масивних кісткових дефектів зі збереженням рухів у суглобі та короткому періоду реабілітації. Розроблення та удосконалення методів заміщення дефектів кісток і суглобів після видалення злоякісних пухлин залишається актуальною проблемою сучасної онкоортопедії.