Клініко-статистичний аналіз виживаності ендопротезів кульшового суглоба

Abstract

Due to the steady growth in the universe of the amount of operations on total hip arthroplasty (THA) an analysis of their outcomes, problems and complications acquires particular relevance. The paper presents a comparative analysis of the 10-year hip endoprostheses survival rate using the method of multiple assessments of Kaplan – Meier based on the type of fixation of the endoprosthesis and the cause for surgeries. The sample is stratified by age and gender. Overall endoprostheses survival rate in 10 years was (96,2 ± 0,67) %. Cementless endoprostheses showed higher values comparing to cemented ones — (97 ± 0,64) and (91,2 ± 2,9) %, respectively. Domestic and imported acetabular components survival rates did not differ significantly. Groups of risk for revision surgery were revealed: there were females aged 21–30 years, males 51–60 years and persons of both genders aged over 70 years. Conclusion: in Ukraine they mostly use cementless endoprosthesis due to their greater survival rate compared with cemented ones. Almost invariably, the proportion of revision surgery due to several reasons in patients at risk.

В связи с неуклонным ростом в мире количества операций тотального эндопротезирования тазобедренного сустава (ТС) особую актуальность приобретает анализ его результатов, проблем и осложнений. Цель: оценить эффективность эндопротезирования ТС на основе сравнительного анализа выживаемости различных типов эндопротезов и методов их первичной фиксации. Методы: проанализировали результаты эндопротезирования ТС у 2 418 пациентов, средний возраст 56,7 лет (от 21 до 80), 1 490 женщин, 928 мужчин. С помощью метода множественных оценок Каплана – Мейера изучали 10-летнюю выживаемость эндопротезов ТС с учетом типа их фиксации и причины хирургических вмешательств. Выборка стратифицирована по возрастному и гендерному признаку. Результаты общей выживаемости эндопротезов за 10 лет составили (96,2 ± 0,67) %. Бесцементные эндопротезы продемонстрировали высокие показатели по сравнению с цементными — (97 ± 0,64) против (91,2 ± 2,9) %. Выживаемость отечественных и импортных ацетабулярных компонентов достоверно не отличалась. Выявлены группы риска повторного хирургического вмешательства: женщины в возрасте 21–30 лет, мужчины 51–60 лет и лица обоих полов старше 70 лет. Вывод: в Украине в основном используют бесцементные эндопротезы, что связано с их большей выживаемостью по сравнению с цементными. Почти неизменная доля ревизионных вмешательств обусловлена рядом причин у пациентов групп риска.

У зв’язку з неухильним ростом у світі кількості операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба (КС) особливої актуальності набуває аналіз його результатів, проблем та ускладнень. Мета: оцінити ефективність ендопротезування КС на підставі порівняльного аналізу виживаності різних типів ендопротезів та методів їх первинної фіксації. Методи: проаналізували результати ендопротезування КС у 2 418 пацієнтів, середній вік 56,7 років (від 21 до 80), 1 490 жінок, 928 чоловіків. За допомогою методу множинних оцінок Каплана – Мейєра вивчали 10-річну виживаність ендопротезів КС з урахуванням типу їх фіксації та причини хірургічних втручань. Вибірка стратифікована за віковою та гендерною ознакою. Результати: загальна виживаність ендопротезів за 10 років склала (96,2 ± 0,67) %. Безцементні ендопротези продемонстрували вищі показники порівняно з цементними — (97 ± 0,64) проти (91,2 ± 2,9) %. Виживаність вітчизняних та імпортних ацетабулярних компонентів вірогідно не відрізнялася. Виявлені групи ризику повторного хірургічного втручання: жінки віком 21–30 років, чоловіки 51–60 років та особи обох статей старших за 70 років. Висновок: в Україні здебільшого використовують безцементні ендопротези, що пов’язано з їх більшою виживаністю порівняно з цементними. Майже незмінна частка ревізійних втручань обумовлена низкою причин у пацієнтів груп ризику.