Остеосинтез кісток кінцівок у пацієнтів з післятравматичною ішемією в різні періоди ішемічного процесу

Abstract

The article analyses results of osteosynthesis of extremity bones in conditions of post-traumatic ischaemia in 94 patients. Indications for treating fractures with a definite technique of osteosynthesis were elaborated depending upon the period of the ischaemic process and the degree of ischaemia severity. Thus, in local hypertensive ischaemic syndrome, excellent results of treatment were obtained with external fixation by means of device techniques; consolidations of fractures were achieved in 75 % of cases. When treating complications of fracture consolidation during the acute and reactive-restorative periods of ischaemic contracture, preference was given to device techniques of fixation and osteosynthesis with plates, thereby making it possible to restore bone integrity in 100 % of cases. Complex bone deformities during the residual period of ischaemic contracture were mostly treated by means of combined osteosynthesis.В статье представлен анализ результатов остеосинтеза костей конечностей в условиях посттрав­матической ишемии у 94 пациентов. Разработаны показания к лечению переломов определенным методом остеосинтеза, исходя из периода ишемического процесса и степени тяжести ишемии. Так, при местном гипертензивном ишемическом синдроме отличные результаты лечения были достигнуты при использовании наружной фиксации аппаратными методами, сращение перелома зафиксировано в 75 % случаев. При лечении осложнений сращения переломов в остром и реактивно-восстановительном периодах ишемической контрактуры предпочтение отдавали аппаратным методам фиксации и остеосинтезу пластинами, что позволило восстановить целостность костей у 100 % пострадавших. Для лечения сложных деформаций костей в резидуальном периоде ишемической контрактуры в основном использовали комбинированный остеосинтез.У статті проаналізовані результати остеосинтезу кісток кінцівок в умовах післятравматичної ішемії у 94 пацієнтів. Розроблені показання до лікування переломів певним методом остеосинтезу відповідно до періоду ішемічного процесу і ступеня тяжкості ішемії. Так, за умов місцевого гіпертензивного ішемічного синдрому відмінні результати лікування були досягнуті за умов використання зовнішньої фіксації апаратними методами, зрощення перелому зафіксовано в 75 % випадків. Під час лікування ускладнень зрощення переломів в гострому та реактивно-відновному періодах ішемічної контрактури перевагу віддавали апаратним методам фіксації і остеосинтезу пластинами, що давало змогу відновити цілісність кісток у 100 % постраждалих. Для лікування складних деформацій кісток в резидуальному періоді ішемічної контрактури в основному використовували комбінований остеосинтез.